Цій консультації більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Платниками єдиного внеску відповідно до ст. 4 Закону про ЄСВ є:
1) роботодавці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору, за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем);
2) працівники;
3) фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами;
4) фізичні особи — підприємці.
За трьома зазначеними пунктами, базою нарахування єдиного внеску є сума нарахованої заробітної плати або винагороди за цивільно-правовими договорами.
Для останньої категорії платників — підприємців на загальній системі, базю є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Підриємці — платники ЄП суми до сплати, визначають самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (сьогодні це 20706,00 грн).
При цьому сума єдиного внеску для підприємців (незалежно від системи оподаткування) не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (сьогодні це 422,65 грн).
Відповідно, якщо підприємець є найманим працівником, то з суми заробітної плати, що є базою для нарахування єдиного внеску, роботодавець повинен нарахувати єдиний внесок у відсотках відповідно до класів професійного ризику виробництва і утримати у розмірі 3,6 %.
