Розраховуємо страховий стаж для нарахування лікарняних правильно

Згідно із ст. 21 Закону №1105 страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Страховий стаж обчислюється в місяцях.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу за формулою:

ТП = Св : В,

де ТП — тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається у місяцях;

Св — сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць;

В — мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.

До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом №2240, а також періоди починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню за цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено ЄСВ відповідно до Закону про ЄСВ.

Отже, для зарахування фізособі страхового стажу за загальнообов'язковим держсоцстрахуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, обчисленого за загальними правилами, необхідно виконання двох умов:

1) підлягати страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;

2) щомісяця сплачувати (фізособою або роботодавцем) страхові внески, нараховані на суму зарплати.

Тобто у період починаючи з 01.01.2011 р. і до сьогодні страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Держреєстру загальнообов'язкового держсоцстрахування.

Так, періоди, коли особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і відповідно до даних зазначеного реєстру за неї були сплачені страхові внески, зараховуються до стажу так:

• місяці, в яких страхові внески до Фонду були сплачені із суми, що перевищує розмір мінімальної зарплати, визначений для цього місяця відповідно до законодавства, враховуються, як один місяць (1,0);
• за місяці, в яких страхові внески до Фонду були сплачені із суми, меншої за розмір мінімальної зарплати, страховий стаж обчислюється за формулою, зазначеною вище, і до страхового стажу зараховується лише відповідна частина місяця (0,99 — 0,01). Після визначення частин місяців, що зараховуються до страхового стажу, вони підсумовуються.

За період з 28.02.2001 до 31.12.2010 рр. страховий стаж обчислюється у відповідності до даних, зазначених у трудовій книжці, зараховуються періоди перебування особи в трудових відносинах.

Визначають загальний трудовий стаж, набутий особою до набрання чинності Законом №2240, відповідно до Правил №1658, а до набрання чинності Правил №1658 — відповідно до Правил №252.

Також при обчисленні страхового стажу за загальнообов'язковим держсоцстрахуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності необхідно враховувати періоди, які зараховуються до страхового стажу без сплати страхових внесків до Фонду, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 21 Закону №1105 та абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2240, а саме:

• період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
• період отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів;
• період отримання пенсії по інвалідності з 2011 року.