Особливості звільнення працівників на підприємстві, що планує призупинити свою діяльність

У разі призупинення діяльності підприємства на практиці можливі звільнення працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, в т.ч. реорганізацією, скороченням штату (ст. 40 КзПП), а також із усіх передбачених КзПП підстав (тобто звільнення на загальних засадах). Зокрема, часто практикуються звільнення за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КзПП), коли працівник пише заяву на звільнення або про згоду на звільнення з цієї підстави («за угодою сторін»). 

Якщо згадане звільнення відбувається з ініціативи адміністрації, то це звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КзПП. В такому випадку видається наказ про проведення змін в організації виробництва і праці, в якому зазначається, яке скорочення чисельності, штату проводиться, які посади і в які строки скорочуються. При цьому працівники персонально повідомляються про таке звільнення за 2 місяці (ч. 1 ст 49-2 КзПП). Звернімо увагу, що коли йдеться про скорочення штату, і на підприємстві є штатний розпис, необхідно діяти відповідно до умов статуту, які можуть містити особливий порядок його затвердження та змін (наприклад, необхідність погодження або затвердження зборами учасників).

У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення», підприємство також доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (форма №4-ПН, затверджена наказом Мінсоцполітики від 31.05.2013 р. №317). Так, наприклад, масовим звільненням є вивільнення протягом трьох місяців 20 і більше відсотків працівників на підприємстві (незалежно від чисельності працівників), а також одноразове або протягом одного місяця вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві з чисельністю від 20 до 100 працівників.

Якщо на підприємстві при скороченні залишаються якісь вакансії, і є можливість перевести на них звільнюваних працівників, їм повинна бути запропонована наявна робота; звільнення в такому випадку допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КзПП). Також при звільненні мають дотримуватися передбачені законодавством підстави для переважного залишення на роботі (ст. 42, 49-2 КзПП та інші акти законодавства).

Звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КзПП (крім повної ліквідації підприємства) відбувається за згодою профкому (якщо працівник є членом профспілки) (ст. 43 КзПП). 

Звернімо також увагу на те, що звільнення жінок-матерів пільгових категорій, крім випадків повної ліквідації підприємства, з ініціативи адміністрації заборонено за ст. 184 КзПП.

При звільненні за п. 1 ч. 1 ст. 40 КзПП працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середньомісячного заробітку (ст. 44 КзПП). В день звільнення такому працівнику має бути видана трудова книжка, копія наказу про звільнення та проведено з ним повний розрахунок (ст. 47, 116 КзПП).

Слід також мати на увазі, що в разі, якщо підприємство проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації протягом року з дня звільнення, звільнені за п. 1 ч. 1 ст. 40 КзПП працівники мають переважне право на поворотне прийняття на роботу (ст. 42-1 КзПП). 

Нагадаємо, що працівники на підприємстві, що планує призупинити свою діяльність, також не позбавляються права звільнитися за власною ініціативою (власним бажанням) на підставі ст. 38, 39 КзПП.