Обов'язки роботодавця щодо витрат на охорону праці

Відповідно до ст. 1 Закону про охорону праці, охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Отже, забезпечення робочих місць санітарно-гігієнічними засобами (далі — СГЗ), такими як мило і туалетний папір, а також такі заходи, як прибирання приміщень із застосуванням побутової хімії та засобів для чищення, є важливою складовою системи охорони праці на підприємстві. Такі заходи спрямовані на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Закон про охорону праці — не єдиний документ, який накладає на роботодавця суворі обов'язки щодо створення безпечних умов праці на підприємстві. Вимоги інших законодавчих актів у цій галузі додатково свідчать про законність понесення роботодавцями затрат на охорону праці.

Законодавчі вимоги до роботодавця щодо охорони праці

 - Фінансувати витрати на охорону праці у розмірі не менше ніж 0,5% від фонду оплати праці за попередній рік. На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються у державному або місцевих бюджетах і становлять не менше ніж 0,2% від фонду оплати праці (ст. 19 Закону про охорону праці).

 - Неухильно додержуватися правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їхньої праці та побуту (ст. 141 КЗпП).

 - Забезпечувати безпечні та нешкідливі умови праці, а також відповідність санітарно-побутових умов до вимог нормативних актів про охорону праці (ст. 153 КЗпП).

 - Розробляти за участю профспілок (за їхньої наявності на підприємстві) та реалізовувати комплексні заходи щодо охорони праці (ст. 161 КЗпП).

 - Вживати заходів щодо полегшення й оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження досягнень науки і техніки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях тощо (ст. 158 КЗпП).

 - Вживати необхідних заходів щодо запобігання та усунення причин забруднення атмосферного повітря, а також повітря у виробничих приміщеннях, інших місцях тривалого чи тимчасового перебування людей (ст. 19 Закону №4004).

 - Здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням; утримувати надані у користування чи належні їм на праві власності житлові, виробничі, побутові та інші приміщення, земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм (ст. 22 Закону №4004).

 - Забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності; забезпечити виконання правил виробничої санітарії та інших вимог щодо охорони праці, передбачених законодавством про працю, не допускати шкідливого впливу на здоров'я людей та навколишнє середовище (статті 5 та 28 Закону №2801).

Нести повну відповідальність за створення безпечних і здорових умов праці (ст. 4 Закону про охорону праці).

Враховуючи суть терміна «охорона праці», наведеного у ст. 1 Закону про охорону праці, можна сказати, що цей термін є досить широким за змістом. Тож усі відповідні заходи, передбачені тими чи іншими нормами законодавства, спрямовано на збереження життя, здоров'я і працездатності людини, і таким чином є складовою системи заходів з охорони праці. Отже, можна впевнено говорити, що витрати на придбання санітарно-гігієнічних засобів (у т. ч. витрати на придбання туалетного паперу, мила, засобів для чищення, побутової хімії тощо) можуть трактуватись як витрати на охорону праці, які несе роботодавець відповідно до своїх обов'язків перед працівниками.