Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Якщо простій пов’язаний з виникненням виробничої ситуації, небезпечної для його життя, здоров’я та навколишнього середовища, за працівником зберігається середній заробіток (ст. 113 КЗпП) і є мінімальною державною гарантією (з урахуванням ч. 2 ст. 12 Закону про оплату праці).
Відповідальність за непроведення оплати часу простою
Непроведення оплати часу простою не з вини працівника є порушенням законодавства про працю, за яке передбачена:
1) Адміністративна відповідальність у розмірі від 510 до 1700 грн, а у разі повторного вчинення або вчинення тих самих діянь щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда – від 1700 до 5100 грн – ст. 41 КУпАП;
2) Фінансова відповідальність. Оскільки оплата часу простою не з вини працівника є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, сума штрафу становитиме 10 мінімальних заробітних плат за одного працівника (у 2018 р. 37230 грн за кожного працівника) – ст. 265 КЗпП.
Отже, якщо працівник не виходить на зміну за графіком через відсутність роботи з вини роботодаваця, йому слід оплачувати простій у розмірі не нижче 2/3 окладу.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс
Передплатити