Види відпусток для зовнішніх сумісників

Відповідно до ст. 79 КЗпП та ст. 10 Закону про відпустки, право працівників на отримання щорічної основної та додаткової відпусток повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи в установі (організації).

У ст. 10 Закону про відпустки наведені випадки, коли щорічні відпустки повної тривалості надаються до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи в установі (організації) за бажанням працівника. Серед них — надання відпустки суміснику одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Також у ст. 25 цього закону визначено категорії працівників, яким відпустка без збереження заробітної плати надається за їх бажанням в обов'язковому порядку. Так, п. 14 цієї статті передбачає, що сумісникам в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи.

Отже, відповідно до вищезазначеного на період оформлення щорічної основної відпустки за основним місцем роботи на роботі за сумісництвом працівник має право на оформлення щорічної відпустки, незважаючи на те, що ним не відпрацьовано шести місяців.

На практиці щорічна відпустка на роботі за сумісництвом може бути більше або менше, ніж відпустка за основним місцем роботи. Якщо за сумісництвом тривалість щорічної відпустки більше, ніж тривалість відпустки за основним місцем роботи, то тривалість щорічної відпустки за основним місцем роботи на різницю днів відпусток не продовжується.

Як вийти з цієї ситуації, вказано у листі Мінпраці від 05.06.2008 р. №5305/0/14-08/06.

Якщо щорічна відпустка на роботі за сумісництвом менше, ніж за основним місцем роботи, то відповідно до статті 25 Закону про відпустки сумісникам за їх бажанням в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи.

Якщо відпустка без збереження заробітної плати зовнішнього сумісника не пов'язана з відпусткою за основним місцем роботи, то така відпустка може надаватися відповідно до ст. 26 Закону про відпустки за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів.