Відповідно до ст. 6 Закону України від 15.11.96 р. №504/96-ВР «Про відпустки» інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки (частина перша ст. 24 зазначеного Закону).
Щорічна відпустка має надаватися вчасно згідно із затвердженим графіком відпусток. При цьому якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку в минулому році або за кілька попередніх років, він має право використати її, а у разі звільнення незалежно від підстав йому має бути виплачено компенсацію за всі не використані ним дні щорічних відпусток. Чинним законодавством не передбачено терміну давності, після якого втрачається право на отримання компенсації за невикористану щорічну відпустку.
Отже, у разі звільнення працівника, який є інвалідом II групи, йому має бути виплачено грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки з розрахунку її тривалості 30 календарних днів.
У робочому році, в якому було встановлено групу інвалідності, тривалість щорічної основної відпустки має розраховуватися пропорційно: до дати встановлення інвалідності виходячи з 24 календарних днів, а після — з розрахунку 30 календарних днів.