Один працівник — два підприємці: що з працевлаштуванням?

Щодо сумісництва, то тут слід враховувати наступні моменти чинного законодавства у сфері праці.

Відповідно до ст. 56 Кодексу законів про працю за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікою або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України “Про оплату праці” мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

За умовами запитання, два ФОПа планують прийняти одного працівника в один магазин, де обидва підприємці торгують кожен своїм товаром. При цьому, один торгує алкоголем із застосуванням РРО, а другий — продовольчими та непродовольчими товарами.

Отже, враховуючи наведені вище положення прийняти одного працівника фактично на дві посади продавців — ситуація погранична та може привести до застосування штрафів за ст. 265 КзпП. Адже працівник буде оформлений на половину робочого часу, а працюватиме фактично цілий день в магазині (це може загрожуватиме штрафом у розмірі 3200 грн за “порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим ст. 265 КзпП” або у розмірі 96  тис. грн за “оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків”.

Для того, щоби запобігти можливим проблемам, можемо рекомендувати прийняти особу на основне місце роботи до того ФОПа, який торгує алкоголем та застосовує РРО. Адже РРО дає можливість найшвидше відстежити час роботи продавця за касовими чеками та Z-звітами.

До другого підприємця, який торгує у тому ж приміщенні продовольчими та непродовольчими товарами та має Книгу доходів, такого працівника можна влаштувати на неповний робочий тиждень та оплачувати його роботу або на умовах погодинної оплати праці, або від виробітку. В такому разі, такого працівника можна працевлаштувати на умовах зовнішнього сумісництва.

Підтвердженням тривалості робочого часу є інформація з заповненого табеля обліку робочого часу. Ведення табелю обліку робочого часу поширюється також й на роботодавців-підприємців. При перевірках контролюючі органи будуть вимагати його надання. Але наголосимо, що строк зберігання такого документу не змінився та становить 1 рік. Це встановлено статтею 408  Переліку №578/5.

Саме ведення табельного обліку робочого часу регламентовано наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» для  підприємств, установ та організацій.

Виходячи із умовних позначень, сумісникам потрібно присвоїти окремий табельний номер (РС). Табелювати потрібно за фактично відпрацьовані години протягом тижня (наприклад, три повних робочих дня на тиждень).

Але крім ведення табелю обліку робочого часу на роботодавця-фізособу також  покладається обов’язок щодо ведення всіх передбачених законодавством документів про працю, а саме:

• відомості про нарахування та виплату заробітної плати найманим працівникам;
• журнал реєстрації наказів;
• журнал обліку руху трудових книжок працівників та вкладишів до них;
• належно затверджений графік відпусток найманих працівників;
• посадові інструкції для найманих працівників та інші.

Відповідне роз’яснення надавало Держпраці у Хмельницькій області у 2016 році.