Право на додаткову відпустку на дітей не залежить від фактично відпрацьованого часу

Статтею 19 Закону про відпустки  передбачено, що жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи A I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи A I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи A I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Така додаткова відпустка надається у будь-який час протягом календарного року, незалежно від фактично відпрацьованого часу і дати народження дитини. Наголошуємо: така відпустка надається в обов'язковому порядку за бажанням працівника.

Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей. Тому, якщо працівник з якихось причин не скористався цим правом і не використав цю відпустку за минулий рік або ж за кілька попередніх років, то він має право використати цю відпустку, а у разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі не використані дні відпустки, згідно із ст. 24 Закону про відпустки.

Тобто, відповідно до норм чинного законодавства жінка, яка не скористалась соціальною додатковою відпусткою протягом чотирьох років, має право її використати, а у разі невикористання при звільненні має бути виплачена грошова компенсація.

Також Мінсоцполітики в листі від від 05.08.2016 р. №435/13/116-16 підкреслює: «Оскільки відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (стаття 19 Закону), належать до виду соціальних відпусток, встановлених статтею 4 Закону, жінка, перебуваючи у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (на підставі медичного висновку до досягнення шестирічного віку), не має права на соціальну відпустку, передбачену статтею 19 Закону України "Про відпустки". Право на вищезазначену відпустку у працівниці настане після фактичного виходу на роботу із згаданих відпусток».

Тож, якщо після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами працівниця ще не оформила відпустку для догляду за дитиною до 3-х років (не перебуває в такій відпустці) і фактично має вийти на роботу, така працівниця має право оформити як щорічну основну відпустку (за графіком, узгодженим із роботодавцем), так і додаткову соціальну відпустку на дітей (така відпустка має надаватися працівниці обов’язково, якщо вона цього бажає). А після використання цих відпусток скористатися правом на відпустку для догляду за дитиною до 3-х років (звісно і ця відпустка за бажанням працівниці надається їй обов’язково).