Відповідно до ч. 1 ст. 32 Кодексу законів про працю переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Під переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.
Не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці. Однак і переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами виробництва (абзац перший, другий п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. №9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”).
Отже, переведення в межах однієї посади Кодекс законів про працю не передбачає. Але, водночас, заборони такого переведення теж немає! Про це ми писали, зокрема, тут.
Тому на практиці у роботодавця є два варіанти: якщо для підприємства це зручно, то краще провести звільнення працівника (видати йому трудову книжку та провести повний розрахунок), а наступного дня – прийняти його на роботу знову. Якщо підприємству це не зручно, то можна перевести працівника з основного місця роботи на роботу за сумісництвом без попереднього звільнення.
Порядок дій в ситуації, коли звільнення немає, а відбувається лише переведення, ми теж описували тут.
Якщо працівника вирішили спочатку звільнити, а потім прийняти на роботу за сумісництвом, послідовність дій має бути наступною. Працівник подає роботодавцю спочатку заяву про звільнення (це може бути або за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) або за згодою сторін (ч. 1 ст. 36 КзпП). Далі — заяву про прийняття на роботу на цю ж посаду за сумісництвом.
На підставі поданих заяв видають накази про звільнення з основного місця роботи і про прийняття на роботу за сумісництвом. Відтак, працівник має бути звільнений з основного місця роботи у день, що передує дню прийняття на роботу за сумісництвом. І в день такого звільнення із працівником потрібно провести остаточний розрахунок – виплатити йому належну зарплату, компенсацію за невикористану відпустку тощо.
Слід враховувати, що:
- про прийняття на роботу працівника слід повідомляти органи ДФС, в порядку, встановленому Постановою КМУ від 17.06.2015 р. №413, і зробити це слід до початку роботи такого працівника. Тобто, краще надати таке повідомлення заздалегідь, як, власне, і оформити накази про його звільнення і прийняття на роботу (адже у повідомленні слід зазначити дані про наказ про прийняття на роботу),
- на працівників, трудові книжки ведуть за місцем основної роботи. Тому, у день звільнення працівника з основного місця роботи, йому треба видати трудову книжку із записом про таке звільнення.
Крім цього, у день прийняття роботодавець на новоприйнятого працівника за сумісництвом має створити нову особову справу.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити