Обчислюємо стаж для відпусток

Порядок обчислення стажу роботи, який дає право на щорічну відпустку, встановлено ст. 9 Закону про відпустки. До такого стажу роботи зараховуються:

1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;

2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);

3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону про відпустки, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), — до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина-інвалід підгрупи А» — до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

Також особливості визначення стажу, який дає право на відпустки, визначено у ст. 82 КЗпП. З огляду на ці норми, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не включаються періоди відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (п. 3 ст. 82 КЗпП, п. 3 ст. 9 Закону про відпустки) та періоди відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку (п. 4 ст. 82 КЗпП, п. 4 ст. 9 Закону про відпустки). Це правило також зазначено в частині другій статті 181 КЗпП.