Прийняття на роботу і звільнення у неробочий день законом не заборонено

Питання прийняття на роботу і звільнення у вихідний або святковий (неробочий) день виникають, як правило, тоді, коли працівники при прийнятті на роботу або звільненні бажають зберегти безперервний стаж (стаж роботи за спеціальністю, стаж державної служби тощо), або коли працівник не бажає виходити на роботу після відпустки, хвороби тощо, висловлюючи бажання звільнитися останнім днем відповідного періоду (відпустки чи лікарняного тощо). Одразу наголосимо, що трудовим законодавством не передбачено вимог щодо початку або закінчення трудових відносин саме в робочі дні тижня, не встановлено і заборони приймати на роботу або звільняти у вихідний день.

Вихідні дні — різновид часу відпочинку працівників, передбачений трудовим законодавством, яке по-різному врегульовує порядок надання вихідних днів на підприємствах різних видів, залежно від виду діяльності та характеру організації виробничого процесу. Відомо, що чимало підприємств та організацій працюють цілодобово або мають робочі зміни щодня (без загального для всіх працівників підприємства вихідного дня). Тож залежно від категорії працівників та особливостей підприємств-роботодавців вихідні дні можуть бути різними. 

Святкові та неробочі дні визначено законом (ст. 73 КЗпП), але і в ці дні значна кількість підприємств не зупиняє роботу. Згідно зі ст. 69 КЗпП, «на підприємствах, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов'язаних із роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується роботодавцем за погодженням із профкомом».

На будь-яких підприємствах, в організаціях умовами трудового договору з працівником може бути передбачено початок його роботи у вихідний день (для чергування, заміщення відсутнього працівника, або якщо перша його зміна припадає, наприклад, на неділю, святковий чи неробочий день). Отже, за потреби підприємство може прийняти працівника на роботу в суботу, неділю, святковий чи неробочий день.

За домовленістю із працівником його може бути прийнято на роботу у вихідний день і тоді, коли перший день початку трудових відносин є для нього вихідним або неробочим, — адже законодавство не передбачає, щоб у перший день початку трудових відносин працівник був обов'язково призначений у зміну чи вийшов на робоче місце.

У будь-якому разі до початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець повинен вжити організаційно-правових заходів, передбачених ст. 29 КЗпП (інструктажі, ознайомлення з документами тощо). На нашу думку, у випадку, який розглядаємо, ці заходи можуть бути здійснені до дня прийняття на роботу, тобто до початку трудових відносин, або вже після їх початку, але до початку першої робочої зміни працівника (до початку роботи за укладеним трудовим договором).

Не заборонено законом і звільняти працівників у їхній вихідний день (за наявності визначених законом підстав для звільнення). Заперечуючи це твердження, на практиці часто посилаються на п. 2.26 Інструкції №58 (1), згідно з яким днем звільнення вважається останній день роботи. Зазначену норму слід, на нашу думку, розуміти так, що в день звільнення працівник ще перебуває у трудових відносинах із підприємством. У будь-якому разі порядок звільнення зазначеною інструкцією не регулюється — він урегульований законами, норми яких прямо вказують на можливість звільнення у день, коли працівник не працював.

Для випадку звільнення у день, коли працівник не працював, у КЗпП передбачено навіть спеціальну норму щодо порядку проведення розрахунків із працівником, якого звільняють. Згідно зі ст. 116 КЗпП, якщо працівник у день звільнення не працював, то належні йому при звільненні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Можливість звільнення останнім днем відпустки, тобто в день, коли працівник не працював, прямо передбачено і в ст. 3 Закону України від 15.11.96 р. №504/96-ВР «Про відпустки».

Для випадків звільнення у вихідний або неробочий день зауважимо, що при цьому слід дотримуватися всіх організаційно-правових гарантій, зокрема й щодо видачі в день звільнення трудової книжки та копії наказу про звільнення. Тому в разі конфліктної ситуації, наприклад при звільненні з ініціативи роботодавця, звільняти у вихідний день варто лише тоді, коли підприємство зможе забезпечити дотримання цих гарантій саме у вихідний день (зокрема, коли працівники кадрової служби теж працюють за графіком і є можливість видати працівникові всі документи безпосередньо в день звільнення).

----1----

Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. №58.