Доплата за шкідливі умови праці в місяці відрядження та лікарняного

Згідно з ст. 15 Закону про оплату праці, підприємства госпрозрахункової сфери (в тому числі комунальні) самостійно в колективному договорі встановлюють умови та розміри оплати праці працівників з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Доплата працівникам за роботу у шкідливих умовах праці згідно з пп. 2.2.1 Інструкції №5 відноситься до фонду додаткової заробітної плати.

Доплата за роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці здійснюється згідно галузевого переліку робіт та зайнятих на них професій, та може бути зменшена або скасована за результатами атестації робочих місць. Така доплата є доповненням до підвищених тарифних ставок на цих роботах, що встановлюються згідно зі ст. 100 КЗпП. Працівникам, зайнятим на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, установлюються доплати в розмірі 4, 8, 12 % тарифної ставки (окладу), відповідно до відпрацьованого в таких умовах часу.

Працівник має право на отримання відповідної пільги чи компенсації за роботу зі шкідливими й важкими умовами праці за дотриманні таких умов:

• своєчасне проведення атестації робочого місця— не рідше ніж раз на п’ять років; - професія, посада, робота наявні у відповідному Списку, Переліку;

• право на певну пільгу чи компенсацію підтверджене за результатами атестації;

• працівник зайнятий на роботі, передбаченій відповідним Списком, Переліком, необхідну тривалість робочого часу, визначену нормативним документом.

Отже, доплата надається з дати акту атестації робочих місць, на підставі якого затверджується перелік конкретних робіт, на які встановлюється доплата, але за умови фактичного виконання працівниками роботи, пов’язаної зі шкідливими умовами праці. Така доплата в кінці місяця обчислюється у відсотках до тарифної ставки. 

Лікарняний 

Частиною 1 ст. 12 Закон №1105 визначено право громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, яке виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону №1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу).

Відповідно до п. 1.7 Типового положення про оцінку умов праці на робочих місцях і порядок застосування галузевого переліку робіт, на яких можуть установлюватися доплати робітникам за умови праці, затвердженого чинною в Україні постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань і Секретаріату ВЦРПС від 03.10.1986 р. №387/22-78 зазначено, що доплати встановлюються на конкретні робочі місця і нараховуються працівникам тільки за час фактичної зайнятості на цій роботі.

Зокрема, до робочого часу включають весь час працівника на робочому місці. До фактично відпрацьованого часу, на який нараховується доплата за шкідливі умови праці, не включається:

• час усіх видів відпусток;

• час, протягом якого працівник хворів;

• час виконання державних і громадянських обов’язків;

• час простоїв, якщо вони офіційно оформлені згідно з законодавством;

• час, коли з виробничих потреб працівника було переведено за наказом керівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором;

• час обідньої перерви, якщо працівник згідно з Правилами внутрішнього трудового розпорядку має можливість використати його на свій розсуд.

Отже, доплата за шкідливі умови здійснюється за умови виконання роботи, тобто за відпрацьований час, а лікарняний – це допомога за невідпрацьований час, тому за час перебування на лікарняному працівнику не нараховується доплата за шкідливі умови праці.

Відрядження

Згідно п. 1 Інструкції №59 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Зважимо на те, що Інструкція №59 поширюється на бюджетні організації, але приватні підприємства також можуть нею користуватися.

Середньоденна заробітна плата за час відрядження розраховується відповідно до Порядку №100, виходячи з виплат, нарахованих працівникові у розрахунковому періоді. Виплати, які включаються та не включаються до сукупного доходу для обчислення середньої заробітної плати, наведено у пунктах 3 та 4 Порядку №100.

Для розрахунку одноденної заробітної плати потрібно суму повного окладу (тарифної ставки) відрядженого працівника та інших нарахованих йому в місяці відрядження виплат (премії, доплати, суми індексації тощо) поділити на кількість робочих днів у цьому місяці за графіком роботи підприємства (працівника).

Отже, відрядження працівника є робочим часом і тому доплата за шкідливі умови праці  має здійснюватися і за час відрядження. Але головною умовою є не тільки робочий час, а саме робота на атестованому робочому місці протягом цього часу. Тож виходить, що у відряджені працівник на цьому місці не працює. І у разі проведення доплати роботодавцю треба доводити, що робота у відрядженні теж має шкідливі умови, оскільки написано вище: «за умови фактичного виконання працівниками роботи, пов’язаної зі шкідливими умовами праці». Тож виходить, що доплата за шкідливі умови праці (якщо не доведено протилежне) не нараховується за час відрядження. Проте, вона братиме участь у розрахунку середньої зарплати для обчислення відрядження, як складова фонду додаткової заробітної плати.