Професійна підготовка та підвищення кваліфікації - різниця є

Статтею 201 КЗпП закріплено організацію виробничого навчання працівників. Так, керівник підприємства організує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства з метою професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, особливо молоді.

Відповідно до пп. 140.1.3 ПКУ, до витрат подвійного призначення належать витрати на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій, у разі якщо законодавством передбачено обов'язковість періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації. Також за цією нормою ПКУ платник податку на прибуток має право врахувати витрати на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації у вітчизняних або закордонних навчальних закладах, якщо наявність сертифіката про освіту в таких закладах є обов'язковою для виконання певних умов ведення господарської діяльності підприємства. Щоб обгрунтувати включення зазначених витрат до складу податкових, підприємству необхідно чітко розрізняти терміни «професійна підготовка», «перепідготовка» та «підвищення кваліфікації».

За п. 2.2 Положення №127(1), що регулює питання професійного навчання працівників на виробництві, розрізняють такі види профнавчання:

1) первинна професійна підготовка робітників;

2) перепідготовка робітників;

3) підвищення кваліфікації робітників;

4) перепідготовка, спеціалізація, підвищення кваліфікації, стажування керівників, професіоналів та фахівців.

Первинна професійна підготовка робітників (п. 2.3 Положення №127(2)) полягає в професійно-технічному навчанні осіб, які раніше не мали робітничої професії. Така підготовка має забезпечити рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності. Первинна професійна підготовка робітників на виробництві здійснюється із числа осіб, які зараховані на роботу до роботодавця учнями відповідно до робочих навчальних планів та програм, що розробляються і затверджуються роботодавцем на основі типових навчальних планів або програм. Первинна професійна підготовка робітників не може перевищувати 1 рік і завершується кваліфікаційною атестацією, яка проводиться відповідно до Положення №201(3).

---------------------1-----------------

Положення про професійне навчання працівників на виробництві, затверджене наказом Мінсоцполітики та Міносвіти від 26.03.2001 р. №127/151.

--------------------2-------------------

Пункт 2.3 Положення №127 встановлює правила первинної професійної підготовки робітників, які не наводяться у статті, але які обов'язково слід враховувати.

-------------------3--------------------

Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-технічну освіту, затверджене наказом Мінсоцполітики та Міносвіти від 31.12.98 р. №201/469.

----------------------------------------

Перепідготовка робітників (п. 2.4 Положення №127) — це професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які вже здобули первинну професійну підготовку. Перепідготовка здійснюється:

— для навчання робітників, що вивільнюються у зв'язку з перепрофілюванням, реорганізацією роботодавця тощо;

— для розширення їх професійного профілю, підготовки до роботи в умовах колективної форми організації праці;

— при потребі змінити професію у зв'язку з відсутністю роботи, що відповідає професії робітника, або втраті здатності виконувати роботу за попередньою професією.

Якщо особи, які мають вищу освіту, з певних причин навчаються робітничої професії, вони проходять навчання на загальних підставах. Перепідготовка робітників також завершується кваліфікаційною атестацією відповідно до Положення №201.

Підвищення кваліфікації робітників (п. 2.5 Положення №127) — це професійно-технічне навчання робітників, що дає змогу розширювати і поглиблювати раніше здобуті знання, уміння і навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг. Підвищення кваліфікації робітників здійснюється шляхом навчання на виробничо-технічних курсах та курсах цільового призначення (форми підвищення кваліфікації робітників визначаються роботодавцями). Тривалість та зміст підвищення кваліфікації робітників визначаються робочими навчальними планами та програмами.

Виробничо-технічні курси проводяться для підвищення кваліфікації, поглиблення та розширення знань, навичок та вмінь робітників за наявною у них професією до рівня, що відповідає вимогам виробництва. Успішне закінчення курсів є необхідною умовою для присвоєння робітникам вищого кваліфікаційного розряду (класу, категорії, групи) та професійного зростання. Тривалість навчання на виробничо-технічних курсах не повинна перевищувати 1 року.

Курси цільового призначення проводяться для вивчення робітниками нового обладнання, виробів, товарів, сучасних технологічних процесів, засобів механізації й автоматизації, що використовуються на виробництві, правил і вимог їх безпечної експлуатації, технічної документації, ефективних методів організації праці, законодавчих та нормативно-правових актів тощо. Тривалість навчання на курсах цільового призначення встановлюється в обсязі не менше 8 навчальних годин. Періодичність навчання робітників на курсах підвищення кваліфікації установлюється, як правило, не рідше одного разу на 5 років.

Перепідготовка керівників, професіоналів та фахівців (п. 2.6 Положення №127) організовується з метою отримання працівниками іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду. Спеціалізація керівників, професіоналів та фахівців організовується з метою отримання додаткових спеціальних знань та фахових навичок у межах раніше набутої спеціальності за професійним спрямуванням виробничої діяльності без присвоєння кваліфікації та зміни освітньо-кваліфікаційного рівня. Підвищення кваліфікації керівників, професіоналів та фахівців здійснюється з метою удосконалення знань, умінь та навичок у межах спеціальності, оволодіння ними новими функціональними обов'язками і особливостями трудової діяльності в умовах розвитку науки і технологій, освоєння основ менеджменту, маркетингу, організації праці тощо.

Таким чином, якщо підприємству необхідно навчити працівників іншої професії (наприклад, у разі реорганізації виробництва), таке навчання вважатиметься перепідготовкою. А от якщо є потреба вдосконалити та поглибити раніше здобуті знання без зміни професії працівника, таке навчання є підвищенням кваліфікації.