Відповідно до пп. 7 П(С)БО 26, виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню, визнаються зобов'язанням через створення забезпечення у звітному періоді.
Тож, якщо резерв відпусток створювався, то одночасно у роботодавця виникав обов'язок проводити його інвентаризацію.
За загальним правилом, залишок забезпечення переглядають на кожну дату балансу і, за потреби, коригують (пп. 17 П(С)БО 11), тобто зменшують або збільшують. Тож, якщо ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань немає (у випадку відпускних зменшується кількість днів відпусток, які підлягають оплаті в майбутньому), суму забезпечення зменшують, користуючись методом сторно та роблять проведення: Дт 23, 91, 92, 93, 94 Кт 471. Рахунок дебету обирається залежно від того, де працюють працівники. Якщо виявиться, що резерву для покриття майбутніх відпусток не вистачає - його донараховують проведенням: Дт 23, 91, 92, 93, 94 Кт 471. Причиною коригування може стати зміна показників, які використовуються при нарахуванні резерву – зміна планових показників оплати праці, чисельності працівників, збільшення тривалості відпусток тощо.
Але для резерву відпусток є особливе правило: суму резерву відпусток коригують тільки один раз на рік, тобто якщо підприємство складає фінзвітність щоквартально, воно коригує резерв відпусток тільки у річній звітності. У процесі річної інвентаризації резерву залишок забезпечення на виплату відпусток станом на кінець звітного року визначають за розрахунком, який ґрунтується на кількості днів невикористаної працівниками щорічної відпустки та середньоденної оплати праці працівників.
Наслідками непроведення інвентаризації у разі, якщо суму резерву відпусток було визначено неправильно, може бути завищення або заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток через:
- помилки у визначенні суми резерву;
- зайве або недостатнє включення до складу витрат суми відпускних, нарахованих у звітному періоді.
Втім, такого ризику не було б, якщо інвентаризація проводилася вчасно. Створення резерву та вчасна його інвентаризація (коригування) сприяє рівномірному розподілу витрат, бо може статися так, що вчасно не проведена інвентаризація резерву в одному періоді призведе до завищення витрат в іншому.
Отже, якщо підприємство визнає витрати у звітному періоді як такі, які не покривають визначений раніше резерв відпусток (тобто не через від’ємне сальдо рахунку 47 (його не може бути в обліку), а через пряме визнання витрат – Дт 23, 91, 92, 93, 94 Кт 661), то є ризик зауважень при перевірці і податківці будуть вимагати правильного розподілу витрат між звітними періодами. Адже, при вчасному проведенні інвентаризації така сума витрат була б відображена на підставі акту інвентаризації у минулих звітних періодах. Звісно, прослідкувати це буде складно, втім все-таки можливо.
Тому, аби уникнути ризику зі сторони ДПС, радимо перерахувати резерв станом на 01.01.2024 р. та виправити його суму на підставі бухдовідки (Дт 441 Кт 471), адже непроведення інвентаризації та неправильне відображення резерву є помилкою в обліку.
Це були наслідки того, що підприємство неправильно визначить об'єкт оподаткування податком на прибуток у певних звітних періодах.
Проведена інвентаризації в січні 2024 року вже не має практичного сенсу, адже така інвентаризація підтвердить показники фінзвітності (а точніше, залишки на бухгалтерських рахунках) лише на кінець січня. Втім, це надасть впевненості в тому, що хоча б станом на січень показники обліку будуть підтверджені. З огляду на це, все таки, доцільніше провести інвентаризацію на кінець І кварталу 2024 року, щоб підтвердити хоча б показники фінзвітності за І квартал 2024 р., це якщо підприємство має квартальний звітний період з податку на прибуток. Проте така інвентаризація не буде мати статусу обов’язкової річної, хоча вона теж проводитиметься на підставі наказу керівника в загальному порядку.
Про випадки коригування резерву відпусток протягом року ми писали тут.
Власне за непроведення річної інвентаризації податкових фінансових санкцій не передбачено, але якщо при визначенні фінрезультату будуть використані недостовірні дані і не будуть виправлені інші помилки, то може настати відповідальність за недоплату податку на прибуток та ПДВ, або інших податків.
За сам факт непроведення інвентаризації існує адміністративна відповідальність за порушення порядку ведення бухобліку згідно зі ст. 164-2 КУпАП у вигляді адмінштрафу. Але вона стосується далеко не всіх.
Адміністративні санкції за цією статтею накладають органи державного фінансового контролю. Вони контролюють достовірність бухобліку в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб’єктах господарювання державного сектору економіки, у тому числі суб’єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб’єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, що перевіряється) державне чи комунальне майно (ст. 234-1 КУпАП, ст. 2 Закону про держфінконтроль). Тож приватним підприємствам, які не згадані у ст. 2 Закону про держфінконтроль, не загрожує відповідальність за ст. 164-2 КУпАП.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити