Працівниця працювала тільки півроку: як розрахувати допомогу по вагітності та пологах?

Розрахунок допомоги та період

Відповідно до пп. 3 Порядку №1266, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований ЄСВ, на кількість календарних днів зайнятості у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - зокрема, передбачено виключення із розрахункового періоду днів відпустки без збереження заробітної плати без уточнення її видів.

Згідно з пп. 26 Порядку №1266, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.

Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).

Допомога по вагітності та пологах виплачується в розмірі 100% середньої зарплати незалежно від страхового стажу працівниці. Обчислення середньоденної зарплати проводять з розрахунку на 1 календарний день. Тобто, оплаті підлягають усі календарні дні відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами. А до розрахункового періоду потраплять місяці (з першого по перше число), що передують місяцю настання страхового випадку.

При розрахунку допомоги також потрібно враховувати мінімальний та максимальний розмір.

Мінімальний розмір

Сума допомоги по вагітності та пологах не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінзарплати, встановленої на час настання страхового випадку (пп. 2 Порядку №1266).

Тобто, для працівниці за основним місцем роботи та незалежно від її страхового стажу за останні 12 місяців, мінімальне обмеження в сумі допомоги не може бути менше за середньоденну обчисленої з МЗП в сумі 233,25 грн (7100,00 грн : 30,44).

Отже, якщо фактична середньоденна зарплата виявиться меншою, ніж МЗП у розрахунку за 1 календарний день (233,25 грн), то розрахунок допомоги потрібно обчислювати виходячи з 233,25 грн,  якщо вищою — виходячи з такої фактичної середньоденної зарплати.

Максимальний розмір

Якщо страховий стаж працівниці нарівні чи трохи перевищує 6 місяців перед настанням страхового випадку, то фактична середньоденна зарплата не може перевищувати максимальну величину бази нарахування ЄСВ, встановленої в останньому місяці розрахункового періоду, з розрахунку на один календарний день (пп. 4 Порядку №1266), тобто максимальне обмеження за день: 3312,02 (100500,00 грн : 30,44).

Тобто виходить, якщо фактична середньоденна зарплата виявиться меншою за максимальний показник (3312,02 грн), то розрахунок допомоги проводиться з фактичної середньоденної зарплати. Якщо вищою, — то допомогу обмежуємо максимальним показником.

У випадку, якщо все-таки працівниця має стаж менше 6 місяців перед настанням страхового випадку, то сума допомоги не може перевищити розміру допомоги, обчисленого виходячи з двократного розміру МЗП, встановленої на час настання страхового випадку, тобто не більше за 466,49 грн ((7100,00 грн х 2 МЗП) : 30,44).

Тож, якщо фактична середньоденна зарплата перевищить розмір допомоги, розрахованої з 2 МЗП у розрахунку на 1 календарний день (466,49 грн), то для розрахунку допомоги використовується обмежувальна сума, а саме 466,49 грн. Якщо розрахована сума буде меншою, — то допомога визначається виходячи з фактичної середньоденної зарплати.

Заява-розрахунок та повідомлення

Розрахувавши суму допомоги, роботодавець подає заяву-розрахунок до ПФУ продовж 5 робочих днів від дати прийняття рішення щодо призначення матеріального забезпечення (абз. 2 п. 2 Порядку №12).

Зауважимо, що протягом місяця після проведення виплат працівниці за рахунок коштів ПФУ роботодавець повинен надіслати повідомлення про проведення цих виплат за формою, наведеною у додатку 2 Порядку №12 (п. 10 Порядку №12).