Відпустка працівнику під час навчання на денній формі

Встановлені законодавством під час навчання оплачувані додаткові відпустки прописані в ст. 13, 14 і 15 Закону про відпустки. 

Стаття 13 Закону про відпустки встановлює відпустки у зв'язку з навчанням у середніх навчальних закладах. Це відпустка на час складання іспитів (а не для навчання як такого), і строк її тривалості не перевищує 28 днів.  

Стаття 14 Закону про відпустки встановлює відпустки у зв'язку з навчанням у професійно-технічних навчальних закладах.  Цей вид відпустки передбачає навчання на вечірніх відділеннях, надається теж для складання іспитів і строк її не може перевищувати 35 днів. 

І остання стаття 15 Закону про відпустки встановлює відпустки у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі. Цей вид відпусток надається в разі вечірньої та заочної форми навчання та надається на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів. Тривалість такої відпустки теж становить від 10 до 40 днів. Хоча для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватись інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням.

Також у випадку дипломування строки відпустки за ст. 15 можуть бути більшими. На період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, надається оплачувана відпустка два місяці, а у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації - чотири місяці.

В запитанні не зазначено, у якому саме навчальному закладі навчається працівник. Але, як бачимо, для денної форми навчання закон не встановлює додаткової оплачуваної відпустки як такої. 

Проте, виключення можливі. 

По-перше, працівник може узяти (за згодою роботодавця) відпустку без збереження заробітної плати будь-якої тривалості, адже зараз діє воєнний стан і таке право тепер зазначено у ч. 3 ст. 26 Закону про відпустки. 

Нарешті, можливі випадки встановлення тих видів оплачуваних відпусток, яких немає в Законі про відпустки. Адже остання частина ст. 4 Закону про відпустки каже: законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. Звісно, що ці види відпусток можуть бути і оплачуваними. 

Якщо на навчання працівника направив роботодавець

Все, зазначене вище, стосується випадків, коли ініціатором навчання є сам працівник, за власним рішенням. Якщо ж йдеться про направлення працівників на навчання, ситуація зовсім інша. 

Існує постанова КМУ «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28.06.1997 р. № 695. 

В такому випадку працівник має право на: 

а) збереження  середньої  заробітної плати за основним місцем роботи за  час  навчання.  За  вчителями  та  іншими  працівниками освіти,  які  направляються на курси і до інститутів удосконалення вчителів,  зберігається середня заробітна плата за  кожним  місцем роботи; 

б) оплату вартості проїзду працівника  до  місця  навчання  і назад;

в) виплату добових за кожний  день  перебування  в  дорозі  у розмірі,  встановленому  законодавством  для службових відряджень. Тобто, таким працівникам гарантується розмір добових не менше, ніж у держслужбовців за постановою КМУ від  02.02.2011 р. № 98 (по Україні у 2024 році – 300 грн на день). Хоча роботодавець-небюджетник може встановити і більший розмір таких добових. 

Про це нагадує Мінекономіки у своєму листі від 04.01.2021 р. №4706-06/14-09, який ми коментували тут. При цьому зауважується, що у випадку, якщо працівник навчається дистанційно (тобто, онлайн), так само, як і у випадку, якщо навчальний заклад знаходиться в тому ж населеному пункту, де працівник мешкає, витрати на проїзд, які потрібно компенсувати, не виникають. Те саме, на думку Мінекономіки, стосується і добових – тобто, немає поїздки, немає і цих гарантій. А от середній заробіток за основним місцем роботи зберігається в будь-якому випадку. 

Чи можна направляти працівника на навчання під час його відпустки? 

У згаданому листі було розглянуто можливість направлення працівника на навчання під час його перебування у щорічній відпустці. З однієї сторони, використання щорічної відпустки працівником є реалізацією його права на відпочинок, що має на меті відновлення працездатності, задоволення власних потреб та інтересів. А тому Мінекономіки вважає, що він не зобов'язаний у цей період проходити навчання за направленням роботодавця.

Але «не зобов'язаний» не означає «заборонено». А тому далі продовжується, що працівник має право використовувати відпустку на власний розсуд. Отже, факт перебування працівника у щорічній відпустці не може бути перешкодою (забороною) для нього проходити підвищення навчання.

Тобто зобов'язати проходити навчання під час перебування працівника у щорічній відпустці роботодавець не може, проте за власним бажанням за працівником таке право зберігається. І це стосується зазначеного нами вище, коли саме працівник є ініціатором навчання.

Якщо ж ініціатор навчання роботодавець, необхідно звернути увагу, що підставою для внесення до табеля обліку використання робочого часу (форма №П-5) того чи іншого коду причин неявок на роботу є накази (розпорядження) роботодавця щодо направлення у відрядження, про відпустку, листки непрацездатності тощо.

Виходячи з документу-підстави, у табелі проставляються відповідні буквенні відмітки:

• «ін» (інший невідпрацьований час, передбачений законодавством) – наказ (розпорядження) про направлення працівника на курси навчання, підвищення кваліфікації з відривом від виробництва;
• «р» – години роботи;
• «в» – період відпустки.

Зважаючи на різний порядок обліку та оплати в наведених випадках відповідних періодів Мінекономіки робить висновок про недоцільність направлення роботодавцем працівника на навчання або для підвищення кваліфікації у період його відпустки.

Тобто чинним законодавством таке поєднання, навіть за власним бажанням працівника, не врегульоване. І щоб не втратити право на гарантії, які передбачені тим, хто навчається з відривом від виробництва, слід робити вибір: або відпустка, або навчання. Подвійну оплату цього періоду  або подовження відпустки працівник, звісно, не отримає.