Контроль та відповідальність за ненадання соцвідпустки на дітей

Питання:

Чия має бути ініціатива працівника чи роботодавця запропонувати піти у додаткову відпустку?

1. Чи має роботодавець обов'язок контролю за тим, кому які додаткові відпустки треба надати?

2. Чи є обов'язок роботодавця виплачувати компенсацію за ненадання додаткової відпустки при звільненні, якщо не було прохання у заяві?

3. Яка відповідальність за ненадання додаткової відпустки, якщо не було заяви працівника з проханням надати таку відпустку?

Відповідь: 

Чия має бути ініціатива – працівника чи роботодавця запропонувати піти у додаткову відпустку?

Стаття 19 Закону про відпустки передбачає надання додаткової відпустки одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП).

Отже, граничний вік дитини, який враховується при визначенні права працівниці на додаткову відпустку на дітей становить 15 років. При цьому надання такої відпустки прив’язане саме до календарного року. Тож додаткова відпустка на дітей має надаватися в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини, до чи після.

Таким чином, працівниця має право на додаткову відпустку на дітей за рік, в якому діти досягають граничного віку, тобто 15 років, а починаючи з року, наступного за роком, у якому діти досягли граничного віку, вона втрачає право на отримання такої відпустки.

Тож може бути два варіанти: Працівниця може звернутися із заявою до роботодавця з проханням надати їй додаткову відпустку на двох дітей за відповідний період (періоди) та надати окрім свідоцтва на дітей, довідку з місця роботи батька дітей про те, що він не скористався цим правом раніше (таке право батько має з 09.05.2021 р.). До цієї дати право на таку відпустку мала тільки мати, тому за попередні роки (до 2021 р.) підтверджуюча довідка не потрібна. 

Також ініціатором може виступати і роботодавець, який вже знає про те, що у працівниці є діти. Він може запитати у неї інформацію про наявність дітей, і у разі надання такої інформації, надати їй відпустку з метою зменшення витрат при виплаті компенсації у разі звільнення.

Чи має роботодавець обов'язок контролю за тим, кому які додаткові відпустки треба надати?

Так, роботодавець може здійснювати контроль за тим, які види додаткових відпусток надавати працівникам, тому що під основні та додаткові відпустки створюється (звісно, не всіма роботодавцями) резерв відпусток і він має планувати свої витрати.

Але без отримання інформації від працівників роботодавець не зможе надати їм відповідні відпустки. Тому роботодавець може інформувати працівників про їхні права та про те, що вони повинні надати йому відповідну інформацію для реалізації цих прав. 

Нормативними документами не передбачено відповідальність роботодавця за відсутність такого контролю. Закон про відпустки є доступним для всіх, тож працівники мають можливість самостійно дбати про реалізацію своїх прав і надавати роботодавцю необхідну інформацію.

Чи є обов'язок роботодавця виплачувати компенсацію за ненадання додаткової відпустки при звільненні, якщо не було прохання у заяві?

Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей. Тому, якщо працівник з якихось причин не скористався цим правом і не використав цю відпустку за минулий рік або ж за кілька попередніх років, то він має право використати цю відпустку у разі звільнення. Тоді незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпустки, згідно із ст. 24 Закону про відпустки. Додаткова відпустка на дітей/компенсація розраховується за правилами розрахунку щорічної відпустки/компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Тому, якщо працівниця надала роботодавцю копії свідоцтва про народження дітей, роботодавець зобов’язаний буде при звільненні виплатити працівниці компенсацію при звільненні. При цьому прохання в заяві не зазначається. Але потрібно пам’ятати, що перед тим, як виплачувати компенсацію за додаткову  відпустку на дітей, працівниця має надати своєму роботодавцю довідку з місця роботи батька дітей про те, що він не скористався цим правом раніше. Таке право батько має з 09.05.2021, до цієї дати право на таку відпустку мала тільки мами, тому за попередні роки (до 2021 р.) підтверджуюча довідка не потрібна. 

Роботодавець у день звільнення має провести остаточний розрахунок (з виплатою всіх належних сум) при звільненні за ст. 116 КЗпП з дотриманням умов викладених у ч. 1 ст. 47 КЗпП.

Як бачимо, у роботодавця є свій інтерес в тому, щоб вчасно надавати відпустки працівникам, які мають дітей – тоді не доведеться виплачувати великі суми компенсацій при звільненні, а витрати на оплату цих відпусток будуть рівномірно розподілені протягом звітних років.

Яка відповідальність за ненадання додаткової відпустки та відсутність її компенсації, якщо не було заяви з проханням надати таку відпустку?

Якщо працівник надавав роботодавцю інформацію про дітей, а йому ця відпустка не надавалася і при звільненні не були компенсовані дні відпустки, то відповідальність настає за несвоєчасний розрахунок при звільненні. При проведенні розрахунку в інші строки, ніж визначено ст. 116 КЗпП, роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців (ст. 117 КЗпП). 

Несвоєчасний розрахунок зі звільненим працівником може призвести до штрафів, а саме:

• посадових осіб роботодавця можуть притягти до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 41 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі від 30 до 100 НМДГ (від 510 до 1 700 грн);
• до роботодавця можуть застосувати фінансову відповідальність у вигляді штрафу згідно зі ст. 265 КЗпП. При затримці розрахунку не більше місяця штраф становитиме 1 МЗП згідно з абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП. При затримці виплати більш ніж на один місяць,-  штраф 3 МЗП, установленої на момент виявлення порушення, згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП.

Звертаємо увагу, якщо роботодавець не виплатить належних працівникові коштів у день звільнення і середнього заробітку за час затримки розрахунку, то колишній працівник має право звернутися до суду, на підставі ст. 233 КЗпП.

Вищезазначеного штрафу та нарахування середнього заробітку за час затримки під час воєнного стану можна уникнути, якщо роботодавець доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Проте таке звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати залишкову саму суму компенсації.

Втім, навряд чи вдасться притягнути роботодавця до відповідальності, якщо працівник, який має дітей, вже звільнився, а під час роботи він не надавав інформації про дітей і не просив надати йому цю відпустку. Не було подано документів – не було й підстав надавати відпустку, і вини роботодавця в цьому немає.