Утримання аліментів із перехідної відпустки

Перелік видів доходів, які враховують при визначенні розміру аліментів, встановлений Постановою №146. 

Утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі, зокрема з заробітної плати, що зберігається  під  час  відпустки (пп. 5 п. 1 Переліку №146).

Відпустки, згідно з пп. 2.2.12 Інструкції №5, відносяться до фонду додаткової заробітної плати. Якщо працівник отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження, у тому числі за час відпустки, то з метою їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування (пп. 169.4.1 ПКУ).

ПДФО сплачується в момент виплати відпускних (пп. 168.1.2 ПКУ). А відрахування аліментів здійснюється із суми зарплати/відпускних, після утримання з неї ПДФО і ВЗ (ч. 1 ст. 70 Закону №1404).

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором (ч. 5 ст. 115 КЗпП та ч. 1 ст. 21 Закону про відпустки), а також в повному розмірі відображаються саме в місяці кварталу нарахування та виплати.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СКУ розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Та відразу встановлює мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів, не рідко, суд у постанові одночасно з твердою сумою або часткою доходу платника може додати уточнення «але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку».

Тож, роботодавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру (ч. 1 ст. 71 Закону №1404), а саме  не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (абз. 2 ч. 2 ст. 182 СКУ).

При цьому слід пам’ятати про обмеження відрахувань, передбачених ст. 128 КЗпП та ч. 3 ст. 70 Закону № 1404, якими визначено, що загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 % заробітної плати, у тому числі у разі відрахування за декількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із зарплати при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У такому разі граничний розмір утримань із зарплати становить 70%.

Отже, оскільки законодавством передбачено, що відпускні повністю виплачуються до початку відпустки, тобто у вересні 2023 р., податки також утримані та перераховані в вересні 2023 р., то і суму аліментів слід утримати з усієї суми відпускних у вересні 2023 р. (без розподілу за місяцями на які ця відпустка припадає).

Якщо, як у даному випадку, працівник - платник аліментів, перебуває у щорічній відпустці з 20.09.2023 по 20.10.2023 рр., то, як ми з’ясували, сума відпускних за вересень та жовтень виплачується в одному місяці — у вересні. У жовтні місяці у працівника буде зовсім мало відпрацьованих днів і, як наслідок, невелика зарплата. Тому, незважаючи на те, що із суми перехідних відпускних за жовтень місяць аліменти було утримано — у вересні (і перераховано на користь стягувача (чоловіка/дружини)), то у разі стягнення аліментів у жовтні як частки заробітку (доходу) працівника відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. А, якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо (не вистачає суми), роботодавець нараховує працівнику (на ту частину) заборгованість із сплати аліментів (ч. 5 та абз. 2 ч. 6 ст. 71 Закону №1404).

Таку заборгованість по сплаті аліментів за даний місяць роботодавцю потрібно показати у Звіті про здійснення відрахувань і виплат (додаток 2 до Інструкції №512/5), що подається до державного/ приватного виконавця, із зазначенням причини несплати. При поданні такого Звіту, радимо, за необхідності, як і у випадку звільнення працівника-боржника, додати супровідний лист з обґрунтуванням такої причини.

Таку суму заборгованості за аліментами працівник може погасити прийнявши рішення сплатити заборгованість звернувшись до роботодавця з відповідною заявою довільної форми. Це право передбачено ст. 187 СКУ. Роботодавець зобов’язаний провести за такою заявою утримання аліментів у тому ж порядку, як і за виконавчим листом, наприклад при наступній виплаті зарплати. Працівник на свій розсуд визначає в заяві розмір відрахувань і строк (скажімо на пару місяців), протягом якого здійснюватимуться такі відрахування.  При цьому розмір аліментів може бути більше 50% чи 70%. Своєю чергою, роботодавець, при утриманні заборгованості за аліментами (що утворилася в жовтні), окрім утриманої суми аліментів за поточний (чи інший) місяць, повинен буде відобразити її при поданні зазначеного Звіту за відповідний період.