Компенсація за невикористану відпустку при неповному робочому часі

Стаття 84 КЗпП та ст. 25 Закону № 504 гарантують право на відпустку без збереження заробітної плати, що надається працівникам в обов’язковому порядку. 

Час перебування у відпустці без збереження заробітної плати зараховується до стажу роботи, що надає право на щорічну основну відпустку (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону № 504).

Отже, під час перебування у відпустці без збереження заробітної плати особа вважається працюючою та така, що знаходиться в трудових відносинах, що підтверджується записами у трудовій книжці та включається до трудового (загального) стажу.

Таким чином, перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати не потрібно виключати при обчисленні днів, за які обчислюється щорічна відпустка, бо вона входить до стажу роботи.

Тобто, періодичне перебування працівника у відпусці без збереження зарплати на час встановлення в країні карантину дає право на дні щорічної відпустки.

Але при розрахунку середньої час, коли працівникам надавалася відпустка без збереження заробітної плати (ст. 25 та ст. 26 Закону №504), виключається з розрахункового періоду (абз. 6 п. 2 Порядку №100). При цьому, потрібно мати на увазі, коли проводиться виключення календарних днів відпустки без збереження заробітної плати, потрібно проконтролювати святкові та неробочі дні, які припали на цю відпустку, щоб запобігти подвійному виключенню (двічі їх не виключити з розрахункового періоду), тому що на період перебування працівника у відпустці без збереження зарплати також припадають святкових днів, які потрібно зняти (повернути), тому що вони вже містяться в 11 святкових днях.

Отже, за все час перебування працівника у трудових відносинах, компенсації підлягає 4 календарні дні.

Відповідно до абз. 2 п. 2 розділу ІІ Порядку №100 працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. 

Отже, на момент розрахунку компенсації працівникові за невикористану відпустку при звільненні розрахунковим періодом буде січень 2021 року.

Згідно із ч. 3 ст. 56 КЗпП, робота на умовах неповного робочого часу не обмежує обсяг трудових прав працівників.

Час фактичної роботи на умовах неповного робочого часу протягом робочого року, за який надається відпустка, включається до стажу роботи, що надає право на щорічну осно-вну відпустку, без будь-яких обмежень (ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки).

Тому, працюючи неповний робочий день та/або неповний робочий тиждень, працівник має право на щорічну основну відпустку повної тривалості, як і на компенсацію дніів невикористаної відпустки. 

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки прово-дяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячно-го) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установ-леного розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку.

Тобто розрахунок для працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу також проводиться з розміру окладу (мінімальної заробітної плати), обчисленої пропорційно до умов укладеного трудового договору.

Середньоденну на умовах неповного робочого часу розраховуємо наступним чином: оклад (мінзарплату) множимо на 12 (місяців) і ділимо на кількість календарних днів, за вирахуванням святкових і неробочих днів, у 12-місячному розрахунковому періоді та днів відпустки без збереження зарплати.

Оскільки оклад встановлений працівнику на 1 січня 2021 року є більшим за розмір мімінальної зарплати, розрахунок буде проводитись виходячи з посадового окладу, встановле-ного у штатному розписі, але пропорційно відпрацьованому часу.