Карантин: що з аліментами?

Відповідно до ст. 181 СКУ передбачено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Також є ще один спосіб стягнення аліментів за рішенням суду, які присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Крім того, згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 182 СКУ розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. А його мінімальний гарантований розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Статтею 128 КЗпП зазначення обмеження розміру відрахувань із заробітної плати. Отже, при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках – 50% заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено 50% заробітку. Але ці обмеження не поширюються на відрахування із заробітної плати при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70%.

Відрахування аліментів  здійснюється із суми зарплати, після утримання з неї податків і зборів, тобто ПДФО і військового збору (ч. 1 ст. 70 Закону №1404).

А що ж робити з аліментами, якщо час карантину працівник написав заяву за свій рахунок на весь місяць квітень і доходу у нього немає?

У абз. 2 ч. 6 ст. 71 Закону № 1404 зазначено, що у разі, якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону №1404 роботодавці зобов’язані перераховувати примусове стягнення боргу на рахунок державної виконавчої служби.

У разі примусового стягнення боргу на підставі Постанови підприємство зобов’язане подавати щомісячний Звіт про здійснення відрахувань і виплат (додаток 2 до Інструкції №512/5) до державного виконавця. Конкретні строки подання Звіту законодавством не визначені, але варто його подати відразу після закінчення виплати заробітної плати.

А оскільки, у працівника заробітної плати за квітень 2020 р. відсутня у зв’язку з відпусткою за власний рахунок, то потрібно у вказаному Звіті показати заборгованість по сплаті аліментів за даний місяць із зазначенням причини несплати  - відсутність заробітної плати. При поданні такого Звіту, радимо, за необхідності, як і у випадку звільнення працівника-боржника, додати супровідний лист  з обґрунтуванням причини несплати аліментів.

Таку суму заборгованості за аліментами працівник може погасити прийнявши рішення сплатити заборгованість звернувшись до роботодавця з відповідною заявою довільної форми. Це право передбачено ст. 187 СКУ. Роботодавець зобов’язаний провести за такою заявою утримання аліментів у тому ж порядку, як і за виконавчим листом. Працівник на свій розсуд визначає в заяві розмір відрахувань і строк (скажімо на пару місяців), протягом якого здійснюватимуться такі відрахування.  При цьому розмір аліментів може бути більше 50% чи 70%. 

Також зазначимо, що відповідно до СКУ аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.