В довіреності мають бути чітко вказані дії, які має право здійснити представник

Довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва її інтересів перед третіми особами. Відносини представництва регулюються, насамперед, гл. 17 розділу IV Цивільного Кодексу України.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Отже, в довіреності має бути чітко вказано, які саме дії отримує право в інтересах особи – довірителя здійснити від свого імені представник. 

Представник не має права здійснювати дії:

• які за своїм змістом можуть бути здійснені лише особисто (наприклад, вступ у шлюб, складання заповіту, прийняття спадщини, отримати особисті немайнові права інтелектуальної власності (авторство), здійснювати управління майном, ставати засновником у господарському товаристві і т. д.);

• від імені особи, яку він представляє щодо себе особисто та інших осіб, яких він представляє.

В інших випадках, дії від імені іншої особи можуть здійснюватися за довіреністю. 

Таким чином, можливість отримання таких коштів під звіт за довіреністю напряму залежить від того, чи є отримання готівки в іноземній валюті на відрядження дією, яку підзвітна особа має отримати лише особисто? Справа в тому, що за Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон (затверджена наказом Мінфіну України від 13.03.1998 р. №59), службовим відрядженням  вважається  поїздка працівника за розпорядженням керівника. Тай в Правилах використання готівкової іноземної валюти на території України (затверджені постановою НБУ від 30.05.2007 р. №200) зазначається, що резиденти - юридичні особи  і  фізичні  особи-підприємці та  іноземні   представництва мають право використовувати з поточних рахунків готівкову іноземну валюту  для  забезпечення  витрат  на  відрядження  працівників за кордон. 

Отже, відрядження – це частина трудових відносин, службова поїздка працівника – це частина його трудових обов’язків, яку він виконує за наказом (спрямуванням) керівника. Те саме стосується і отримання коштів на таку службову поїздку – це частина відносин між працівником і роботодавцем, яка регулюється трудовим, а не цивільно правовим законодавством (зокрема, ст. 121 Кодексу законів про працю).  А за ст. 30 Кодексу законів про працю, працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством (чого в питанні отримання коштів під звіт, яке регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою НБУ від 15.12.2004 р. №637, немає). 

Таким чином, якщо наказом про відрядження передбачено видати працівнику аванс в іноземній валюті для відрядження, на нашу думку, отримання такого авансу є трудовим обов’язком працівника, який він не може передоручити іншій особі.