Внесення валютної позики засновника до статутного капіталу ТОВ

Відповідно до ст. 13 Закону про госптовариства  вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом. Товариство не може надавати позику для оплати вкладу учасника або поруку за позиками, кредитами, наданими третьою особою для оплати його вкладу. Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства.

Водночас, відповідно до ст. 86 ГКУ забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

У даному випадку наведені норми не порушуються.

Далі, відповідно до Інструкції №291 на субрахунку 401 «Статутний капітал» відображається статутний капітал господарських товариств, державних і комунальних підприємств. За кредитом субрахунку 401 «Статутний капітал» відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом - його зменшення (вилучення). Сальдо на цьому субрахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства. Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером тощо.

Відповідно, внесення позики у статутний капітал відображається на дату реєстрації змін у Статут (тобто на 17.09.2018 р.). При цьому робиться запис:

• Дт 685 – погашено розрахунки із засновником за отриманою позикою;
• Кт 401 – збільшення статутного капіталу за  рахунок позики.

Оскільки цей вклад вноситься в іноземній валюті, то в цьому випадку слід застосувати норму ст. 13 Закону про госптовариства про те, що оцінка вкладу визначається рішенням засновників про створення товариства. Тому товариство повинно самостійно визначити валютний курс, за яким оцінюватиметься вклад в іноземній валюті. Зокрема, цей курс визначається на рівні офіційного курсу Нацбанку станом на 17.09.2018 р., тоді гривневий еквівалент заборгованості за позикою станом на цю ж дату буде повністю списаний в рахунок збільшення статутного капіталу.

Аналогічну думку висловлює й Мінфін у листі від 05.12.2013 р. №31-08310-06-10/29025: «внесок засновника господарського товариства до статутного капіталу підприємства оцінюється та фіксується у статутних документах в грошовій одиниці України за курсом Національного банку України і не підлягає переоцінці в подальшому у зв’язку зі зміною курсу іноземних валют».

Наш коментар до цього листа читайте тут>> 

Порядок реєстрації договорів позики від нерезидентів та змін до цих договорів передбачено главою 2 Положення №270. Факт реєстрації договору позики та змін до нього не впливає на бухоблік операцій, що пов’язані з виконанням договору. Наприклад, як ми писали у цій статті, «позики від нерезидентів відображаються в бухобліку в момент отримання їх на рахунок у банку», тобто незалежно від факту реєстрації договору.

Висновки:

1. Внесок у статутний капітал відображається в бухобліку на дату реєстрації нової редакції статуту товариства, тобто на 17.09.2018 р.;
2. Оцінка внеску здійснюється рішенням засновників, в даному випадку валютна сума позики оцінюється за офіційним курсом НБУ на 17.09.2018 р.;
3. В подальшому валютне сальдо на рахунку 401 не переоцінюється та курсові різниці не виникають;
4. Процедура реєстрації в НБУ додаткової угоди до договору позики не впливає на бухоблік внесення позики у статутний капітал.