Комунальні борги попереднього власника: куди віднести їх погашення при придбанні нерухомості?

Запитання: Підприємство придбало електричну підстанцію (приміщення і обладнання) через банк як майно боржника. Щоб її під'єднати, потрібно сплатити борг за електроенергію попереднього власника. Борг було сплачено згідно з рахунками, які виставила електромережа на попереднього власника підстанції. У витрати суму сплати віднести не можна, оскільки рахунки виписані на інше підприємство. Більше ніяких документів немає. Як правильно провести ці суми в обліку? Якщо відразу віднести їх на збитки (рах. 442), то де вони мають бути прописані у формі 2 (адже сума оплати збільшує збитки та відповідно зменшує рядок 1420 балансу)? Чи віднести їх до вартості основних фондів - підстанції?

Відповідь:

Відповідно до ст. 322 ЦКУ на власника покладено тягар утримання майна. Таким чином новий власник майна не зобов’язаний платити за борги попереднього власника, якщо суд встановить, що він не брав на себе обов’язку про сплату таких боргів. Договори про надання послуг не обтяжують майно, таким чином за відсутності умови щодо сплати боргів попереднього власника в договорі з відчуження нерухомого майна, суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник нерухомого майна.

Саме такий висновок наведено в п. 2 Стягнення з нового власника житла за попередні періоди, в які власник був інший розділу «Проблемні питання, які виникають у місцевих судів» Узагальнення практики розгляду цивільних справ за позовами комунальних підприємств до споживачів про стягнення заборгованості за комунальні послуги за період 2013-2014 років.

Погоджуємося із цим висновком на всі 100%, адже якщо попередній боржник не погодив перевід боргу з кредитором, то останній має право вимагати належне погашення зобов'язання саме від первісного боржника. Примусово стягнути борг з нового боржника, якщо він не давав згоду на його погашення, неможливо.

Втім, згідно з ч. 3 ст. 528 ЦКУ інша особа (у вказаному випадку – підприємство, що придбало електричну підстанцію) може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо - у вказаному випадку неможливість використання такої підстанції через її відімкнення від електроенергії) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення ст. 512 - 519 ПКУ.

А згідно з ч. 1 ст. 514 ЦКУ до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, самостійно оплативши борг старого власника за електроенергію до такого підприємства перейшли права попереднього кредитора. Тобто вже підприємство (новий власник електричної підстанції) має право вимагати погашення заборгованості з оплати боргу за електроенергію від старого власника.

З огляду на вищесказане, вважаємо, що на дату сплати боргу у підприємства – нового власника виникають витрати звітного періоду (незважаючи на те, що рахунок виписаний на старого власника, адже один із принципів бухобліку – превалювання сутності над формою згідно з ст. 4 Закону №996), адже згідно з п. 6 П(С)БО 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Виникнення таких витрат відображається разом із виникненням кредиторської заборгованості за електричну енергію, що її взяв на себе новий власник,  та відповідно відразу її погашення при сплаті для правильного аналітичного обліку (Дт 949 Кт 685/постачальник електроенергії, Дт 685/постачальник електроенергії Кт 311).

Оскільки, як ми вище вказали, до підприємства перейшли права кредитора при сплаті боргу за попереднього власника, то в обліку одночасно виникає й дебіторська заборгованість - Дт 377/старий власник Кт 719, якщо підприємство вирішило вимагати погашення боргу від старого власника.

Таку заборгованість підприємство має обліковувати у звичайному порядку за нормами П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», тобто визнавати резерв сумнівних боргів у разі визнання її сумнівною та подальше списання у разі визнання її безнадійною.

На замітку!

Вважаємо, що відшкодування понесених витрат замість старого власника не можна розглядати як постачання послуг з метою оподаткування ПДВ згідно з визначенням, наведеним у пп. 14.1.185 ПКУ.

Таким чином, на бухгалтерський фінрезультат не вплине сплата боргу за попереднього власника, адже в одному звітному періоді відобразяться як витрати, так і доходи. У бухобілку внаслідок таких проведень має залишитися лише дебіторська заборгованість.

Втім не виключаємо, що існує ризик визнання контролюючими органами витрат у вигляді сплати боргу не як звичайних витрат у звітному періоді їх понесення, а як витрати, що мають включатися до первісної вартості придбаних ОЗ.

Так, згідно з п. 8 П(С)БО 7 «Основні засоби», первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

• суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству/установі);
• витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
• витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;
• інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Втім, вважаємо, що сплату боргу за попереднього власника в описаній вище ситуації не можна розглядати саме як витрати, без яких просто неможливо б було користуватися придбаною електричною підстанцією. Адже, як ми зауважили вище, судова практика дотримується позиції, що новий власник майна не зобов’язаний платити за борги попереднього власника, якщо суд встановить, що він не брав на себе обов’язку про сплату таких боргів. А отже, оскільки такого обов’язку у нового власника не було, то він міг не погодитися із підприємством, що надає послуги із електропостачання, щодо погашення боргу й вимагати від останнього надавати йому послуги постачання електроенергії на підставі нового укладеного договору саме із ним.