Списуємо пально-мастильні матеріали

Редакцією розділу ІІІ ПКУ, яка діє з 01.01.2015 р., не передбачено жодних коригувань, пов'язаних із витратами на ПММ, отже, ці витрати впливають на оподатковуваний прибуток за правилами бухгалтерського обліку.

Правилами бухгалтерського обліку (як П(С)БО, так і міжнародними стандартами) не передбачено нормування витрат ПММ. Це означає, що з 01.01.2015 р. вже немає потреби жорстко контролювати витрати ПММ при використанні автомобілів та розподіляти їх на витрати в межах норм та понаднормові. Норми №43 тепер мають використовуватися лише для планування потреби підприємств у ПММ і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії та раціонального використання палива, а також можуть застосовуватися для розроблення питомих норм витрат палива, тим більше що цей наказ не пройшов держреєстрації в Мін'юсті.

Таким чином, витрати на паливо в повному розмірі можуть бути включені до витрат платника податку на прибуток, який використовує легкові автомобілі, у разі використання автомобілів у його діяльності та лише в установлених межах витрачання палива з урахуванням умов експлуатації автотранспорту. Такі межі (норми), як і раніше, визначаються у наказі керівника підприємства.

У багатьох випадках податківці під час перевірок вимагають від підприємств для підтвердження списаних ПММ у складі витрат розрахунки нормативних витрат палива автотранспорту відповідно до Норм №43.

У разі невідповідності або відсутності цих норм податківці говорять про безпідставне включення позивачем до витрат виробництва та, відповідно, податкового кредиту витрат на придбання палива, яке було списано позивачем. Унаслідок цього за результатами документальної планової виїзної перевірки контролери донараховують підприємству-позивачу податкові зобов'язання з ПДВ та застосовують штрафні санкції.

Але Київський апеляційний адміністративний суд в Ухвалі від 18.08.2016 р. №826/13368/15 постановив, що витрати на придбання ПММ конкретного платника, що підлягають урахуванню при визначенні його оподатковуваного доходу, не обов'язково мають дорівнювати цим нормативам. А відтак відповідні витрати повинні визнаватися на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухобліку, й інших документів, установлених р. II ПКУ.

Із цієї ухвали виходить, що відштовхуватися від Норм №43 при списанні ПММ наразі підприємства не зобов'язані, а тому мають право включати в свої витрати всю суму списаних ПММ на підставі будь-якого первинного документа, розробленого ними самостійно з урахуванням обов'язкових реквізитів.

Аналогічних висновків доходить і Мінінфраструктури.

Підставою для бухгалтерського обліку витрат, в т.ч. списання ПММ, є первинні документи, які фіксують відповідні факти таких витрат. Ці документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, то безпосередньо після її закінчення.

Наразі в законодавстві немає вимоги обов'язково використовувати певні форми первинних документів для списання ПММ. Ще у 2013 р. для цього обов'язково мали застосовуватися подорожні листи за типовою формою №3, а з 16.04.2013 р. такої вимоги вже немає.

Отже, нині суб'єкти господарювання можуть використовувати довільні форми первинних документів для списання ПММ, грунтуючись на нормах п. 2.7 Положення №88 та листі Мінінфраструктури від 23.04.2013 р. №4492/25/10-13. Але такі документи мають містити обов'язкові реквізити, встановлені ст. 9 Закону про бухоблік та п. 2.4 Положення №88.

У довільній формі подорожнього листа мають бути такі реквізити: назва, дата і місце складання документа, назва підприємства, від імені якого складено документ; інформація про автомобіль (його марка та державний номер), ПІБ, номер посвідчення водія, інформація про наявність та рух ПММ (марка, залишок при виїзді та при поверненні, кількість ПММ, що видано водієві протягом дня), показники спідометра при виїзді з гаража та при поверненні, підписи осіб, відповідальних за стан автомобіля, приймання-передачу автомобіля, стан здоров'я водія. Також у подорожньому листі слід навести результати роботи автомобіля між виїздом з гаража та поверненням до нього: витрати ПММ та загальний пробіг.

Частиною 1 ст. 9 Закону про бухоблік встановлено, що складати первинний документ слід під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Тому подорожній лист потрібно оформляти на кожну поїздку автомобіля. На практиці, коли автомобіль інтенсивно використовується протягом робочого дня та може здійснювати кілька поїздок, подорожній лист оформляють за підсумками денної роботи автомобіля. Оформлення одного подорожнього листа за період у кілька днів (за тиждень або навіть за місяць) буде порушенням ч. 1 ст. 9 Закону про бухоблік. Подорожній лист складається та видається водію диспетчером або іншим працівником, на якого покладено функції диспетчера.

Для контролю та впорядкування оброблення даних подорожніх листів можуть складатися зведені облікові документи: тоді це можуть бути відомості списання ПММ тощо, які можуть складатися за місяць (ч. 1 ст. 9 Закону про бухоблік). Дані таких відомостей зручно використовувати для складання актів списання ПММ. Типової форми такого акта для суб'єктів господарювання не затверджено, тому вони також можуть використовувати самостійно розроблені форми.