За ч. 3 ст. 120 ГКУ, корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації. Тобто, корпорація – це один з видів об’єднання підприємств (ще точніше – господарського об’єднання), які, згідно зі ст. 118 ГКУ, є юридичними особами.
Згідно із ч. 2 ст. 121 ГКУ, підприємство - учасник господарського об'єднання має право:
- добровільно вийти з об'єднання на умовах і в порядку, визначених установчим договором про його утворення чи статутом господарського об'єднання;
- одержувати частину прибутку від діяльності господарського об'єднання відповідно до його статуту.
Підприємство може мати також інші права, передбачені засновницьким договором чи статутом господарського об'єднання відповідно до законодавства.
Зверніть увагу на те, що якщо статутом корпорації зазначено обов’язок такої юрособи повернути учаснику при його виході внесок до статутного капіталу, та сплатити йому належну частину прибутку, не виконати такий обов’язок, зокрема, через важкий фінансовий стан, така юрособа не може. Припинити такий обов’язок може або сплив позовної давності або ліквідація юрособи у зв’язку із банкротством, при якому активів юрособи не вистачає для погашення зазначених виплат. Вихід учасника означає, що він втрачає належну йому частку корпоративних прав, але натомість отримує право на зазначені виплати. При цьому решта учасників корпорації мають вирішити, що робити із її статутним капіталом – чи буде він зменшуватися на частку учасника, який вийшов, або будуть залучатися нові учасники тощо.
Внесок до статутного капіталу юридичної особи обліковується учасником як актив – фінансова інвестиція за дебетом рахунку 14 "Довгострокові фінансові інвестиції". Серед активів, в залежності від методу обліку фінансових інвестицій, відображається і та частина прибутку, яку підприємство має право отримати від корпорації, зокрема, і при виході з неї, відповідно до статуту корпорації.
Якщо, незважаючи на право отримати при виході назад внесок до статутного капіталу корпорації та належну частку прибутку (зокрема, за минулі роки, коли фінансовий стан корпорації був кращим, але чистий прибуток між учасниками не розподілявся), учасник ці виплати не отримав, то в його бухгалтерському обліку протягом строку позовної давності (або до ліквідації корпорації у зв’язку із банкротством) такі виплати обліковуватимуться серед активів підприємства як дебіторська заборгованість за дебетом субрахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами". А після спливу позовної давності вони будуть списані за дебетом субрахунку 944 "Сумнівні та безнадійні борги" (або рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів", у разі його створення та достатності суми резерву).
На податковий облік така перекваліфікація активів (переведення фінансових інвестицій до складу дебіторської заборгованості) і навіть списання за рахунок резерву або безпосередньо на витрати не впливає. Оскільки списати за власним рішенням таку заборгованість підприємство не може (якщо право отримати ці виплати зафіксоване статутом корпорації).
А ось створення та/або використання резерву сумнівних боргів – так (якщо підприємство є платником податку на прибуток і здійснює коригування фінансового результату до оподаткування згідно із пп. 134.1.1 ПКУ). Про це ви можете прочитати, зокрема, тут.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись