Для виплати дивідендів можна використати як всю суму, так і частину нерозподіленого прибутку

Оскільки з 01.01.2015 року податковий облік на підприємстві треба вести за правилами бухгалтерського обліку, то спочатку визначимось, що є джерелом виплати дивідендів.

У бухгалтерському обліку згідно з п.4 П(С)БО 15 «Дохід», дивіденди — це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства. Тобто дивіденди дозволяється виплачувати тоді, коли за даними бухгалтерського обліку підприємства отримано чистий прибуток.

Водночас чистий прибуток не є єдиним джерелом виплати дивідендів. Підприємство може виплачувати дивіденди також за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного капіталу або спеціального фонду. Підтвердженням цьому є вимоги частини 2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. №514-VI.

З огляду на зазначене, дивіденди можна виплачувати і з чистого прибутку поточного звітного періоду, і з чистого прибутку минулих періодів (років), що залишився нерозподіленим. При цьому для виплати дивідендів можна використати як всю суму, так і частину нерозподіленого прибутку.

Права учасників господарських товариств, порядок розподілу прибутку встановлені Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. №1576-XII. Згідно зі статтями 14 та 15 Закону №1576 Порядок розподілу прибутку має бути визначено установчими документами підприємства.

Рішення про виплату дивідендів приймається на загальних зборах засновників та має бути зафіксованим у протоколі зборів. Розмір виплат залежить від частки засновників у статутному капіталі. На підставі протоколу керівник підприємства видає наказ про нарахування та виплату дивідендів, а бухгалтерія повинна нарахувати, виплатити та відобразити ці операції в обліку.

Звертаємо увагу, що на підприємствах з приватною формою власності загальні збори не проводяться, оскільки прибуток, отриманий внаслідок діяльності приватного підприємства, належить засновнику. Тому розподіл прибутку здійснюється на підставі письмового розпорядження засновника.

Періодичність виплати частини прибутку господарського товариства, крім акціонерного товариства (АТ), чинне законодавство не встановлює. Тому рішення цього питання належить до компетенції вищого органу управління товариства. Отже, у товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), згідно зі ст. 58 Закону №1576, відповідне рішення мають приймати на загальних зборах учасників.

Термін виплати дивідендів має бути прописаний у статуті (один раз на рік чи щоквартально). Наприклад, модельний статут ТОВ, затверджений постановою КМУ від 16.11.2011 р. №1182, визначає термін виплати дивідендів один раз на рік за підсумками календарного року протягом I кварталу року, який настає за звітним. Умови та порядок виплати частки прибутку визначаються загальними зборами учасників.

Відповідальність за невиплату дивідендів господарськими товариствами чинне законодавство не передбачає, тобто решта підприємств, крім АТ, можуть виплачувати їх за кілька років. Головне, щоб це не суперечило рішенню загальних зборів засновників, зафіксованому в протоколі. Інакше засновники можуть подати позов до суду.

Одразу зазначимо, що у зв’язку з податковою реформою з 01.01.2015 р. зазнала кардинальних змін вся податкова система. То ж далі ми розповімо про порядок оподаткування дивідендів за новими правилами, проте не забудемось й про старі.

Нагадаємо, що до прийняття змін до Податкового кодексу авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів визначався згідно з вимогами п. 153.3 ПКУ. Тепер порядок сплати такого авансового внеску встановлено у новому п. 57¹.1 ПКУ. Загалом цей порядок суттєвих змін не зазнав.

Якщо загальними зборами прийнято рішення щодо виплати дивідендів, то такі виплати проводяться незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, чи ні. Інакше кажучи, наявність від’ємного значення оподатковуваного прибутку не є підставою для невиплати дивідендів.

За загальним правилом при виплаті дивідендів підприємства зобов’язані сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток. Однак такий авансовий внесок не сплачується у разі, якщо дивіденди виплачуються фізичним особам, як у Вашому випадку.

Оподаткування дивідендів ПДВ не залежить від того, кому вони виплачуються, але залежить від того, в якій формі вони виплачуються. Адже відповідно до п.п. 196.1.6 ПКУ суми дивідендів, виплачені емітентом у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Водночас, якщо виплата дивідендів проводиться у товарній формі (продукцією, товарами), то така операція оподатковується ПДВ на загальних підставах як звичайний продаж товарів, тобто виплата дивідендів у натуральній формі оподатковується ПДВ у загальному порядку за ставкою 20 %.

При цьому важливо пам’ятати, що емітент, який виплачує дивіденди у товарній формі, має скласти податкову накладну в електронній формі, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та включити суму ПДВ до податкових зобов’язань звітного періоду.

Як зазначалося вище, при виплаті дивідендів фізичним особам (резидентам чи нерезидентам) сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток не потрібно.

Разом з тим, згідно з пп. 164.2.8 ПКУ, дохід у вигляді дивідендів включається до загального оподатковуваного доходу фізичної особи та оподатковується податком на доходи фізичних осіб відповідно до п. 170.5 ПКУ.

Ставка ПДФО, яка має застосовуватись при оподаткуванні доходу у вигляді дивідендів, залежить від їх виду. Прикро, але з нового року ставки ПДФО при оподаткуванні окремих видів дивідендів зросли. За ставкою 5 % оподатковуються ПДФО доходи у вигляді дивідендів лише за акціями та корпоративними правами, нарахованими резидентами — платниками податку на прибуток.

А до дивідендів за акціями або інвестиційними сертифікатами, що виплачуються інститутами спільного інвестування (навіть якщо вони є платниками податку на прибуток), застосовується ставка 20 %, збільшена в 4 рази.

Виходячи з того, що ставка 5 % застосовується лише платниками податку на прибуток, неплатники податку на прибуток, тобто платники єдиного податку (до яких з 01.01.2015 р. віднесено й платників фіксованого сільськогосподарського податку) мають застосовувати максимальну ставку податку — 20 %!

Оскільки у питанні не прозвучала назва організаційно-правової форми Вашого підприємства, то у наведеній нижче таблиці наведемо ставки ПДФО для усіх можливих виплат дивідендів:

Обов’язок щодо утримання ПДФО згідно пп. 168.1.1. та 170.5.1 ПКУ покладається на податкового агента, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, тобто на Ваше підприємство.

Слід пам’ятати, що згідно з п.п. 170.5.4 ПКУ дивіденди остаточно оподатковуються під час їх нарахування.

Якщо дивіденди виплачуються фізичній особі у негрошовій формі, згідно з п. 164.5 ПКУ, базою оподаткування є вартість такого доходу, визначена за звичайними цінами з урахуванням «натурального» коефіцієнта.

Особливості сплати ПДФО до бюджету передбачено в п.168.1 ПКУ. Насамперед, увагу треба звернути на те, що сплата ПДФО до бюджету відбувається одночасно з виплатою дивідендів. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування ПДФО до бюджету.

При цьому слід зважати на такі обмеження:

• якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, ПДФО сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (пп.168.1.4 ПКУ);

• якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платникові податку, то ПДФО підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені для місячного податкового періоду (пп.168.1.5 ПКУ).

Отже, якщо дивіденди нараховано, але не виплачено, податковий агент має сплатити ПДФО не пізніше ніж 30-го числа місяця, що настає за місяцем нарахування.

Однак, це ще не все. У 2015 році подовжено термін дії військового збору. Також змінено об’єкт оподаткування військовим збором. Тепер він такий самий як і об’єкт оподаткування ПДФО. Із суми нарахованих дивідендів підприємство має утримати та перерахувати до державного бюджету ще й військовий збір у розмірі 1,5 % від суми нарахованих дивідендів на користь фізичних осіб.

Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) з дивідендів не утримується. Нагадаємо, що базою нарахування ЄСВ є заробітна плата. А згідно з п.3.35 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. №5, дивіденди не належать до фонду оплати праці. Крім того, дивіденди є у Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується ЄСВ, затвердженому постановою КМУ від 22.12.2010 р. №1170.

Відтак засновники — фізичні особи мають отримати на руки суму дивідендів, зменшену на суму сплачених до відповідних бюджетів ПДФО та військового збору.

У бухгалтерському обліку нарахування та виплата дивідендів відображається наступним чином: