Нажаль, в запитанні не сказано, які саме грошові вимоги (про що і за яких обставин вони виникли) висунуло підприємство до банку, що ліквідується. Це можуть бути як вимоги повернути суми коштів, які перебували на рахунках підприємства, відкритих у такому банку. А, можливо, йдеться про кошти, які за платіжними дорученнями підприємства були списані з таких рахунків, але так і не надійшли до їх адресатів-отримувачів.
Коли виникає грошова вимога і вона визнається боржником, то, на нашу думку, в бухгалтерському обліку підприємства зявляється новий актив – дебіторська заборгованість. Але в наведеному випадку вирішити, чи відображати такий новий актив датою акцепту вимоги (переведенням на нього залишки інших активів, зокрема, залишків на рахунках у такому банку), чи ні, вирішувати самому підприємству. Адже, облік грошових коштів має свої особливості. І сума коштів на рахунку в банку, яку банк за вимогою власника або за умовами договору, законодавства має видати, фактично обліковується не як заборгованість банку перед підприємством, а як кошти у такому банку..
Безнадійною дебіторська заборгованість визнається лише тоді, якщо існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності (п. 4 ПСБО 10 «Дебіторська заборгованість»). Якщо банк знаходиться в процесі ліквідації і вимоги підприємства як кредитора включено до акцептованих (тобто, визнаних банком) вимог, говорити про сплив позовної давності або про впевненість у тому, що така заборгованість не буде хоча б частково, в межах активів банку погашена, наразі немає підстав. Тож, списувати такі активи як залишки коштів в банку або дебіторська заборгованість банку із повернення цих коштів, на дату визнання вимог банком неможна. Зараз така заборгованість банку перед підприємством може отримати за рішенням підприємства і відповідно до його облікової політики статус сумнівного боргу - дебіторської заборгованості, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником (п. 4 ПСБО 10 «Дебіторська заборгованість»). Звісно, такий статус може отримати лише поточна дебіторська заборгованість - яка має бути погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу (згідно із вимогами закону та домовленістю із банком).
Однак зазначений статус не змінює порядку відображення такої заборгованості у бухгалтерському або податковому обліку. Водночас, якщо підприємство визнає наявність в нього дебіторської заборгованості, на суму сумнівного боргу підприємство може створити забезпечення – резерв сумнівних боргів, у порядку, встановленому п. 8-9 ПСБО 10 «Дебіторська заборгованість».
Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат (п. 10 ПСБО 10 «Дебіторська заборгованість»).
І в фінансовій звітності підприємство відображає залишок поточної дебіторської заборгованості у сумі чистої реалізаційної вартості - тобто, сумі поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів (п. 7 ПСБО 10 «Дебіторська заборгованість»).
Лише коли після закінчення процедури банкрутства стане зрозуміло і документально підтверджено, що дебіторська заборгованість або її частка не будуть погашені внаслідок недостатності активів, така заборгованість (частка) отримає статус безнадійної. Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Так само на інші операційні витрати в бухгалтерському обліку списується безнадійна дебіторська заборгованість у разі, якщо резерв сумнівних боргів на підприємстві не створювався (п. 11 ПСБО 10 «Дебіторська заборгованість»).