Автомобіль у спільній частковій власності: бухоблік та податок на прибуток

Правовий аспект: спільна часткова власність

Відповідно до ч. 2 ст. 355 Цивільного кодексу України (ЦКУ), майно може належати кільком особам на праві спільної часткової власності. Це означає, що власність не поділена на фізичні частини (наприклад, кузов — одному, двигун — іншому), а кожному співвласнику належить певна «ідеальна» частка у праві власності на весь об'єкт.

У нашій ситуації частки чітко визначені (95% та 5%). Згідно зі ст. 360 ЦКУ, кожен співвласник зобов’язаний відповідно до своєї частки:

• брати участь у витратах на утримання та збереження майна;
• сплачувати податки і збори;
• нести відповідальність за зобов’язаннями, пов’язаними зі спільним майном.

Важливо: Факт державної реєстрації авто за одним із підприємств (ТОВ «Б») є адміністративною процедурою допуску до участі у дорожньому русі і не позбавляє ТОВ «А» права власності на його частку.

Бухгалтерський облік: принцип «своя частка — свій актив»

Згідно з п. 4 НП(С)БО 7 «Основні засоби», об'єктом основних засобів визнається актив, що контролюється підприємством.

Оскільки спільна часткова власність передбачає наявність майнових прав у кожного зі співвласників, у бухгалтерському обліку діє такий порядок:

1. ТОВ «А» зараховує на баланс (рах. 105 «Транспортні засоби») 95% первісної вартості автомобіля.
2. ТОВ «Б» зараховує на баланс 5% первісної вартості автомобіля.

Первісна вартість для кожного підприємства формується виходячи з витрат на придбання відповідної частки (ціна договору купівлі-продажу частки, реєстраційні збори пропорційно частці тощо).

Податок на прибуток та амортизація

Об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом коригування фінрезультату на різниці (п.п. 134.1.1 ПКУ). Ключовим моментом тут є нарахування амортизації.

Правила для обох співвласників:

1. Нарахування: Кожне підприємство самостійно нараховує амортизацію в бухобліку, але виключно на вартість своєї частки об’єкта.
2. Податкові різниці (ст. 138 ПКУ): Якщо підприємства застосовують коригування, вони:
• збільшують фінрезультат на суму бухгалтерської амортизації своєї частки;
• зменшують фінрезультат на суму податкової амортизації своєї частки.
3. Строк корисного використання: Для податкової амортизації він має бути не менше 5 років (група 5 «Транспортні засоби», п.п. 138.3.3 ПКУ).

Ризик: підтвердження господарського використання

Це найважливіший нюанс для ТОВ «А» (власника 95%), яке не має техпаспорта на своє ім'я.

Для того, щоб актив вважався «виробничим» основним засобом і підлягав податковій амортизації (п.п. 138.3.2 ПКУ), він має використовуватися у господарській діяльності.

Якщо авто зареєстроване за ТОВ «Б», податківці можуть поставити запитання: як ТОВ «А» використовує цей автомобіль?

Щоб уникнути визнання 95% частки авто «невиробничим основним засобом» (що забороняє податкову амортизацію), ТОВ «А» повинно мати:

• Договір про порядок користування спільним майном, де чітко прописано, як розподіляється час використання авто (наприклад, графік роботи).
• Первинні документи, що підтверджують роботу авто в інтересах ТОВ «А» (подорожні листи, звіти про використання, накази на відрядження співробітників ТОВ «А» на цьому авто).

Висновки:

1. Баланс: Кожне підприємство обліковує авто як основний засіб лише в межах своєї частки (95% і 5% відповідно).
2. Амортизація: Кожен співвласник нараховує знос на свою частину вартості.
3. Документування: Вкрай важливо документально зафіксувати, що ТОВ «А» (у якого немає техпаспорта) реально використовує авто у своїй діяльності.
4. 20-ОПП: Обидва підприємства мають подати форму №20-ОПП, вказавши у графі «Тип права» код «2» (право володіння) або інший код, що відповідає суті домовленостей, із зазначенням своєї частки.
5. Транспортний податок: Якщо автомобіль підпадає під критерії оподаткування (вік до 5 років та середньоринкова вартість понад 375 мінзарплат), платниками транспортного податку є обидва співвласники — кожен пропорційно своїй частці.