Відображення в обліку відшкодування збитків працівником після ДТП

Відповідальність за завдану шкоду

Діяльність, пов'язана з використанням транспортного засобу, є джерелом підвищеної небезпеки (ч. 1 ст. 1187 ЦКУ). Відшкодування шкоди, завданої таким джерелом, покладається на особу, яка володіє транспортним засобом на законних підставах (наприклад, право власності, оренди тощо) (ч. 2 ст. 1187 ЦКУ).

Якщо ДТП сталось з вини працівника, який виконував свої трудові обов'язки, то шкоду потерпілому відшкодовує юридична особа (роботодавець) (ч. 1 ст. 1172 ЦКУ). Водій, який керував автомобілем на підставі трудового договору, не вважається особою, що відповідає за шкоду перед потерпілим, оскільки він діє від імені роботодавця. Це підтверджується судовою практикою.

Читайте також: Працівник скоїв ДТП на службовому авто – роботодавець несе відповідальність

Право зворотної вимоги до працівника

Юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником, має право регресної вимоги до цього працівника — фактичного винуватця ДТП (ч. 1 ст. 1191 ЦКУ). Це означає, що роботодавець може стягнути збиток з працівника в розмірі виплаченої компенсації, якщо інше не встановлено законом.

Розмір матеріальної відповідальності працівника

За загальним правилом, працівники несуть обмежену матеріальну відповідальність за завдану шкоду: у розмірі прямого дійсного збитку, але не більше їхнього середнього місячного заробітку (ст. 132 КЗпП). Відповідальність понад середньомісячний заробіток допускається лише у випадках, визначених законодавством.

Повна матеріальна відповідальність може бути покладена на працівника лише у випадках, передбачених ст. 134 КЗпП:

• між працівником і підприємством укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність;
• шкода завдана діями, що мають ознаки кримінального правопорушення;
• шкода завдана працівником у нетверезому стані;
• шкода завдана не під час виконання трудових обов'язків.

Порядок стягнення збитку з працівника

Якщо сума збитку не перевищує середньомісячний заробіток. Роботодавець може стягнути збиток самостійно. Для цього видається наказ (розпорядження) не пізніше двох тижнів з дня виявлення збитку (див. ст. 128 ПКУ). Загальний розмір усіх відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 20% за одну виплату, а в деяких випадках — 50% (див. ст. 136 КЗпП).

Якщо сума збитку перевищує середньомісячний заробіток. Якщо роботодавець має право на стягнення збитку в повному обсязі, але його сума перевищує середньомісячний заробіток працівника, йому доведеться звернутися до суду з позовом за місцем проживання працівника (ст. 136 КЗпП). Строк позовної давності для таких позовів — 1 рік з дня виявлення збитку (див. ст. 233 КЗпП).

Облік операцій з відшкодування збитку

ПКУ не передбачають коригувань фінансового результату щодо операцій з виплати та отримання компенсації. Операції з виплати та одержання компенсації не пов'язані з постачанням товарів чи послуг, тому зазвичай не впливають на облік ПДВ. 

Бухгалтерські проведення:

• Дт 977 Кт 311 – відшкодування витрат потерпілому за виконавчим провадженням;
• Дт 375 Кт 746 – визнано дохід щодо вимоги до відшкодування збитків працівником;
• Дт 661 Кт 375 – утримано збиток із заробітної плати.

Висновки:

• За шкоду, завдану ДТП службовим авто під час виконання працівником трудових обов’язків, відповідає роботодавець, а не водій, — навіть якщо водій винний у ДТП;
• Роботодавець, відшкодувавши шкоду, має право стягнути її з працівника: зазвичай — не більше середньомісячного заробітку, повністю — лише у випадках, визначених законом;
• Відшкодування працівником збитків передбачає утримання із зарплати та визнання доходу за даною операцією. ПКУ не передбачено коригування фінансового результату за даною операцією.