Нюанси обліку собівартості при збільшенні потужності обладнання

Питання повністю: ТОВ переробляє сою на олію соєву та макуху. Задіяна одна лінія для переробки, планується запустити ще одну. Соя подається на дві лінії з одного бункера. Кінцеве обладнання поєднує дві лінії разом. Тому не можливо ідентифікувати, з якої лінії отримано продукцію. При цьому кожна лінія може працювати окремо. Як рахувати собівартість: окремо по кожній лінії чи загалом?

В залежності від того власну продукцію переробляє ТОВ чи клієнта потрібно буде визначити собівартість готової продукції і собівартість послуг.

Собівартість продукції

Відповідно до наведеної умови, продукція (соя) подається з одного бункера на дві лінії, а кінцеве обладнання поєднує вихід продукції так, що неможливо ідентифікувати, з якої саме лінії отримана готова продукція, доцільно рахувати собівартість продукції загалом по двох лініях, а не окремо по кожній.

 Для підприємств з безперервним технологічним циклом, де сировина проходить кілька стадій (переділів), часто застосовують попередільний метод обліку витрат та калькулювання собівартості. У вашому випадку дві паралельні лінії, що працюють з однаковою сировиною і мають спільний вихід, можна розглядати як єдиний виробничий процес або переділ з точки зору калькуляції кінцевої продукції. Більш детально див. нашу консультацію: Методи обліку витрат промпідприємства.

До виробничої собівартості олії включаються:

• прямі матеріальні витрати – вартість насіння та супутніх матеріалів;
• прямі витрати на оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих виробництвом олії;
• інші прямі витрати – паливо, якщо воно використовується при гарячому віджимі, електроенергія, витрати на утримання основних засобів, оренда, нарахований ЄСВ тощо;
• змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати (Дт 23 Кт 91).

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством самостійно.

Виробнича собівартість олії зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується (на вартість макухи) (див.  п. 11 НП(С)БО 16).

Підприємство може самостійно деталізувати ці статті, враховуючи свої потреби в аналітичній інформації про собівартість.

Що стосується загальновиробничих витрат, то їх склад визначається пп. 15 НП(С)БО 16. Так само підприємство може вести більш детальний облік загальновиробничих витрат за цими статтями. Підприємство самостійно визначає, які із загальновиробничих витрат є змінними, а які постійними саме в його унікальних умовах виробництва. Змінні загальновиробничі витрати повністю включаються до собівартості олії, а постійні розподіляються за базами розподілу, які підприємство знову ж таки визначає самостійно (див. пп. 16 НП(С)БО 16).

Справедлива вартість макухи визначається за цінами, за якими вона продається. Згідно з визначенням справедливої вартості у пп. 4 НП(С)БО 19: «справедлива вартість - сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату». Якщо ціни коливаються, можна визначити середню ціну за певний період – за поточний або за попередній місяць. Вартість макухи за цінами такого продажу без врахування ПДВ зменшує собівартість олії.

Всі статті витрат, бази розподілу загальновиробничих витрат та методику визначення справедливої вартості супутньої продукції потрібно зафіксувати в обліковій політиці підприємства або затвердити окремим наказом по підприємству. Детальніше про облік собівартості та розподіл загальновиробничих витрат читайте тут: Облік та розподілення загальновиробничих витрат.

Собівартість послуг

Якщо ж ТОВ буде переробляти продукцію для клієнта, то як і у випадку з собівартістю готової продукції, при визначенні собівартості наданої послуги орієнтуємося на НПСБО 16 та враховуємо прямі і загальновиробничі витрати (див. п. 11 НП(С)БО 16).

І в першому, і в другому випадку потрібно врахувати, що відповідно до обсягів продукції, переданої в переробку, лінії працюють одночасно, або одна з них. Тому виникає питання, як врахувати амортизацію та розподілити витрати на обслуговування ліній.

На нашу думку, амортизацію визначити можливо по факту. Якщо лінії запущено неодночасно і вони обробляють і власну продукцію і продукцію, отриману на давальницьких умовах, то розподіл можна провести відповідно до обсягу переробленої продукції.

Щодо послуг на обслуговування ліній, зокрема ЗВВ, то доцільно буде використати коефіцієнт залучення, як відношення встановленого обладнання та обладнання, яке використовується в процесі виробництва.

Ключовим у цьому випадку буде саме закріпити все в обліковій політиці.

Підсумуємо:

• Собівартість готової продукції слід обліковувати загалом по всіх лініях, якщо неможливо ідентифікувати, з якої лінії отримана продукція — це відповідає принципам попередільного методу обліку;
• Виробнича собівартість зменшується на справедливу вартість супутньої продукції (макухи), яка визначається за ринковими цінами без ПДВ;
• Для собівартості послуг з переробки (у тому числі на давальницьких умовах) також застосовуються вимоги НП(С)БО 16 щодо включення прямих і загальновиробничих витрат;
• Амортизація та витрати на обслуговування обладнання розподіляються пропорційно до обсягу переробленої продукції або коефіцієнта залучення обладнання.
• Методи розрахунку, бази розподілу витрат, облік супутньої продукції тощо необхідно закріпити в обліковій політиці підприємства або окремим наказом.