Заряджання електромобілів – це послуга, а не постачання електроенергії

НКРЕКП у своєму роз’ясненні від 14.12.2018 р. повідомляє, що зазначений вид господарської діяльності не потребує отримання ліцензії з постачання електричної енергії споживачу.

Згідно зі ст. 8 Закону України від 13.04.17 р. №2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі – Закон №2019) господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії, яка видається НКРЕКП.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону №2019:

• електрична енергія – енергія, що виробляється на об’єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу;
• постачання електричної енергії – продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії;
• споживач – фізична особа, у тому числі фізична особа – підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання (побутового або непобутового).

Отже, відповідно до Закону №2019 ліцензуванню підлягає господарська діяльність з продажу електричної енергії споживачу.

Згідно із пунктом 1.2.1 глави 1.2 розділу 1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ), на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1.8 глави 2.1 розділу ІІ ПРРЕЕ, для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії заявник (власник електроустановки) має надати оператору системи розподілу копію документа, яким визначено право власності чи користування на об’єкт (приміщення), або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку або її частину (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об’єкта), право на розміщення електроустановок на території здійснення господарської діяльності з розподілу електричної енергії (у разі відсутності об’єкта споживача).

Крім того, відповідно до пункту 3.2 розділу ІІ ПРРЕЕ укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання, яка, зокрема, має містити прізвище, ім’я, по батькові споживача (для фізичних осіб) або назву (для юридичних осіб), адресу об’єкта, ЕІС-код об’єкта (площини вимірювання).

Всі точки комерційного обліку споживачів, підключені до систем розподілу, мають персональні ЕІС-коди.

Власникам (користувачам) електромобілів не можуть бути присвоєні персональні ЕІС-коди, а отже, з ними не можуть бути укладені договори про постачання електричної енергії споживачу з електропостачальниками за правилами ПРРЕЕ. Це означає, що зарядку електромобіля не можна розглядати як постачання саме електроенергії, тому що авто не може мати ЕІС-код.

Отже, виходячи з положень ПРРЕЕ, власник електрозарядної станції, яка підключена до системи розподілу оператора системи розподілу, або власник (орендар) об’єкта (приміщення) чи земельної ділянки, де встановлено електрозарядні станції, є споживачами електричної енергії та, відповідно, саме вони відповідно до законодавства мають укладати договір про постачання електричної енергії споживачу із електропостачальником. Тобто власник (користувач) зарядної станції не може бути постачальником електроенергії для автомобілів, тому діяльність з зарядки електромобілів слід розглядати як надання послуг. Така діяльність не потребує ліцензування за видом діяльності постачання електричної енергії.

Доходи від надання послуг у бухгалтерському обліку виконавця виникають на дату підписання акта наданих послуг та відображаються за кредитом субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг». Замість акта підтвердженням надання послуг клієнтам може бути чек РРО/ПРРО, якщо виконавець отримує оплату готівкою або картками і реєструє її через РРО/ПРРО.

Витрати, що відповідно до п. 11 П(С)БО 16 входять до виробничої собівартості послуг, акумулюються на рахунку 23 «Виробництво» з подальшим списанням у момент визнання доходу в дебет субрахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг».

Приклад. Підприємство – виконавець надає послугу із зарядки електромобіля та отримує оплату готівкою. Умовна вартість послуги – 1200 грн, в т.ч. ПДВ 200 грн. Собівартість електроенергії, що надана клієнту – 710  грн, інші витрати на надання послуги – 160 грн.

Облік надання послуг за готівку у підприємства-виконавця