Як держпідприємству обліковувати музейну цінність?

Спеціальний музейний облік

Музейна діяльність регламентується низкою нормативних документів, серед яких:

• Закон про музеї (Закон України «Про музеї та музейну справу»);
• Положення №1147 (Положення про музейний фонд України);
• Порядок №784 (Порядок обліку музейних предметів в електронній формі);
• Інструкція №580 (Інструкція з організації обліку музейних предметів) тощо.

Згідно із ст. 1 Закону про музеї:

• музейний предмет - культурна цінність, якість або особливі ознаки якої роблять необхідним для суспільства її збереження, вивчення та публічне представлення;
• музейний облік - один з основних напрямів роботи музею, що здійснюється шляхом ведення фондово-облікової документації (у тому числі в електронному вигляді), яка містить назву предмета (прізвище автора твору), датування, місце створення, дату надходження до музею, матеріал, техніку виготовлення, короткий опис, наукову атрибуцію, стан збереження, облікові позначення та забезпечує можливість їх ідентифікації, правовий статус музейних предметів і музейних колекцій.

Музейні предмети потрібно обліковувати в порядку, зазначеному в наведених вище нормативних документах. Причому в паперовій формі обов’язково ведеться фондово-облікова документація, форми якої наведені в додатках до Інструкції №580. Поряд з цим може вестися електронний облік згідно з нормами Порядку №784. Але у разі ведення електронного обліку має вестися і облік на паперових носіях (п. 6 р. І Порядку №784).

Відповідно до п. 13 Положення №1147, приймання і передача музейних предметів та предметів музейного значення на постійне або тимчасове зберігання до музеїв здійснюються за відповідними актами на підставі рішень фондово-закупівельної комісії. В акті зазначаються форма передачі предметів  музейного значення (закупівля, дарування (пожертвування), заповіт, рішення суду про передачу культурних цінностей у власність держави), відомості про їх історію, походження і побутування. До актів додаються копії документів, що підтверджують право власності на зазначені в них культурні цінності.

Форми Актів наведені в додатку 8 і 9 до Інструкції №580. Особливості складання актів встановлені в ч. 3 розд. V Інструкції №580.

Музейний предмет передається на постійне зберігання та включається до основного фонду музею на підставі рішення фондово-закупівельної комісії, яке оформлюється відповідним протоколом (п. 14 Положення №1147).

Відповідно до п. 1 ч. 1 розд. IV Інструкції №580, облік предметів фонду музею, прийнятих на постійне зберігання, здійснюється у 3 етапи:

• перший етап (первинна реєстрація) - складання акта приймання-передавання предметів і реєстрація їх у відповідній книзі надходжень основного або науково-допоміжного фондів;
• другий етап - реєстрація предметів у інвентарній книзі;
• третій етап - реєстрація предметів, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, у спеціальній інвентарній книзі (обов’язковий для музеїв, які мають такі предмети).

Бухгалтерський облік

З точки зору бухобліку музейні предмети відносяться до складу необоротних активів. Але окремо про особливості обліку таких предметів в НП(С)БО 7 нічого не сказано. Але інформацію про такі особливості можемо отримати з НП(С)БОДС 121.

Згідно з пп. 3.2.1 розд. ІІ НП(С)БОДС 121, музейні фонди відносяться до складу інших необоротних матеріальних активів. Музейні фонди не підлягають амортизації (п. 2 розд. IV НП(С)БОДС 121).

Таким чином, музейні предмети обліковують на субрахунку 117 і не амортизують.

Відповідно до п. 10 НП(С)БО 7, первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених п. 8 цього НП(С)БО. Безоплатне отримання відображається проведенням: Дт 117 Кт 424.

ПДВ

Безоплатне отримання музейних цінностей держпідприємством не є операцією постачання. Тому ПДВ на таку операцію не нараховується.

Тут у держпідприємства може постати питання щодо нарахування компенсуючого ПДВ за пп. 198.5 ПКУ, якщо отримані музейні предмети придбані з ПДВ і вони не будуть використовуватися в господарській діяльності держпідприємства.

Якщо бюджетна організація, яка здійснює передачу, є платником ПДВ, то в разі безоплатної передачі вона може виписати ПН на держпідприємство отримувача в розмірі 0 грн.

Тобто, фактично музейні предмети отримані держпідприємством без ПДВ. Тому незалежно від того, використовує воно їх у господарській діяльності, чи ні, компенсуюче ПДВ за пп. 198.5 ПКУ, на наш погляд, не нараховується.