Знижкова акція в обліку підприємства

Оформлення

В нашій країні надання знижок традиційно оформляють наказом керівника підприємства. У наказі зазначають всі особливості надання знижок. 

Про знижки слід також поінформувати потенційних клієнтів – споживачів. Це передбачено в ч. 3 – ч. 6 ст. 15 Закону про захист прав споживачів.

Як зазначено в ч. 2 ст. 15 цього Закону, інформація про послугу (включаючи знижки), доводиться до відома споживачів виконавцем у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), визначеним відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, або, прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про послуги може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

ПДВ

База оподаткування визначається виходячи з договірної вартості, але не нижче звичайних цін для самостійно виготовлених товарів/послуг (див. п. 188.1 ПКУ).

Звичайна ціна – це ціна, встановлена договором, яка не може бути нижче ринкової (див. пп. 14.1.71 ПКУ). У всякому разі, саме так консультують податківці (див., приміром, тут).

У ситуації, яку ми розглядаємо, ринкова ціна 400 грн. Тому якщо покладатися на логіку податкової, підприємству доведеться виписати дві ПН:

• першу на договірну ціну 1 грн;
• другу на різницю між ціною продажу і ринковою ціною – 399 грн.

Хоча якщо уважно прочитати пп. 14.1.71 ПКУ, там буквально написано таке: «звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.».

Тобто, звичайна ціна – це договірна ціна. І вважається, що така договірна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Це все, що написано. Але ж там жодного слова не сказано, що робити, якщо договірна ціна не відповідає рівню ринкових цін. Там не зазначено, що якщо ринкова вища за договірну, то потрібно ПДВ визначати за ринковою ціною. 

На підставі цих аргументів можна доводити, що в ситуації, яку ми розглядаємо, не потрібно донараховувати ПДВ на різницю між ринковою і договірною ціною.

Маємо ще такий аргумент на користь того, що донараховувати ПЗ з ПДВ не потрібно. Ціна 1 грн. в період знижки – це і є ринкова ціна в період акції. А як акція закінчиться, буде інша ринкова ціна – 400 грн.

Хоча з цією позицією може не погодиться податкова. Тому підприємство самостійно має вирішити, чи готове воно керуватися наведеною нами логікою. У всякому разі, з цього питання можна отримати для себе індивідуальну податкову консультацію.

ПДФО і ВЗ

Якщо послуги надаються фізособам, то на перший погляд знижка є додатковим благом, яке підлягає оподаткуванню за п. «е» пп. 164.2.17 ПКУ. 

Причому оскільки знижка надана у негрошовій формі, об’єкт оподаткування ПДФО розраховується із застосуванням «натурального» коефіцієнта згідно з п. 164.5 ПКУ. В цьому разі слід утримати і ВЗ (див. п. 16-1 підр. 10 розд. ХХ ПКУ). Але для ВЗ «натуральний» коефіцієнт не застосовується. У формі №1ДФ такий дохід відображається з ознакою доходу «126».

Але маємо суттєві зауваження до такого варіанту. 

Буквально в п. «е» пп. 164.2.17 ПКУ написано таке: «…е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу…».

Тобто, додаткове благо – це якщо знижка призначена індивідуально конкретному платнику. А в ситуації, яку ми розглядаємо, знижка надається кожному, хто звернеться за послугою – згідно публічного договору. Тому, на наш погляд, в ситуації, яку ми розглядаємо, немає підстав розглядати знижку як індивідуальне додаткове благо і оподатковувати ПДФО і ВЗ.