Підприємство-кредитор визнано банкрутом та ліквідовано: що робити з боргом?

Згідно з ч. 3 ст. 205 ГКУ, господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням. Отже, якщо кредитор ліквідовується і немає правонаступника або СГД, з яким укладено, наприклад, договір відступлення права вимоги, тобто нового кредитора, таке зобов'язання припиняється.

Пунктом 5 П(С)БО 11 визначено, що зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена і є ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. Отже, в бухгалтерському обліку боржник однозначно визнає дохід.

Що стосується податкового обліку, тут не все так однозначно.

Відповідно до пп. 14.1.257 ПКУ, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою та згідно з вимогами пп. 135.5.4 ПКУ включається до складу інших доходів. Тобто, щоб визнати дохід у податковому обліку, заборгованість повинна відповідати вимогам безнадійної згідно з пп. 14.1.11 ПКУ. Проте законодавством ніде не визначено, що разом з ліквідацією СГД закінчується строк позовної давності. Немає навіть такого терміна, як «припинення» позовної давності. Тож прямої норми, яка б вимагала в податковому обліку збільшити дохід боржника у разі ліквідації кредитора, в ПКУ немає.

Щоправда, можна це зробити опосередковано. Так, відповідно до пп. 14.1.84 ПКУ, інші терміни для цілей розділу III ПКУ використовуються у значеннях, визначених Законом про бухоблік та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. А інші доходи платника податку на прибуток (п. 135.5 ПКУ) включають, зокрема, й інші доходи за звітний податковий період (пп. 135.5.15 ПКУ), які прямо не визначені в п. 135.5 ПКУ. При цьому датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами III розділу ПКУ (п. 137.16 ПКУ). Отже, якщо немає прямої норми в ПКУ, ми звертаємося до Закону про бухоблік та П(С)БО. У нашому випадку — до вищезгаданого П(С)БО 11, зокрема його п. 5, згідно з яким до доходу звітного періоду включається сума зобов'язання, якщо на дату балансу воно не підлягає погашенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 59 ГКУ, скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог ГКУ та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, у звітному періоді, в якому внесено до Держреєстру запис про припинення діяльності кредитора, боржник повинен визнати дохід в сумі такої кредиторської заборгованості як у бухгалтерському, так і в податковому обліку, незважаючи на те, що строк позовної давності щодо такої заборгованості ще не минув.