Оподаткування коштів, сплачених митним брокером за рахунок клієнта, на рахунки Держмитниці

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 МКУ, декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

Відповідно до п. 4 і п. 5 ч. 1 ст. 266 МКУ, декларант зобов’язаний сплачувати митні та інші платежі, які контролюють митні органи.

Уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов’язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта (п. 63 ч. 1 ст. 4 МКУ).

Відповідно до ч. 3 ч. 1 ст. 12 МКУ, митний представник - підприємство, яке виступає посередником (митним брокером, комісіонером, агентом, консигнатором тощо) під час виконання зовнішньоекономічного договору (контракту).

Митну декларацію заповнює декларант або уповноважена ним особа (див. п. 3.2 Порядку № 651). Причому в графі 14 «Декларант/Представник» наводяться відомості про:

• декларанта, якщо товари декларуються декларантом;
• уповноважену особу, якщо товари декларуються особою, уповноваженою на це декларантом.

З наведеного випливає, що митний брокер є представником клієнта (декларанта) і виступає від імені клієнта. А митні та інші платежі сплачує саме декларант або його представник від імені декларанта. Фактично сплачені платежі рахуються на митниці, як отримані від декларанта, а не брокера.

Звісно, що брокер діє в інтересах клієнта на підставі договору з клієнтом. З точки зору цивільного законодавства такий договір є договором доручення (див. ст. 1000 ЦКУ). А з точки зору ГКУ – комерційне посередництво (агентські відносини), що встановлене ст. 295 – ст. 305 ГКУ.

Згідно з ст. 1002 ЦКУ повірений (в даній ситуації - це представник) має право на плату. 

Згідно з ст. 1006 ЦКУ повірений зобов’язаний надати довірителю (в нашій ситуації – клієнт) звіт про виконання доручення та виправдні документи. В нашій ситуації виправдними документами будуть в тому числі документи із сплати митних та інших платежів, які контролюються митними органами.

Згідно з ст. 1007 ЦКУ довіритель зобов’язаний:

• забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;
• відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Подібні норми містить і ГКУ. Комерційний агент одержує агентську винагороду в передбаченому договором розмірі (див. ст. 301 ГКУ).

З наведеного випливає, що в рамках договору між представником і клієнтом клієнт сплачує представнику два види платежів:

1. відшкодування витрат на сплату митних та інших платежів, платником за які згідно МКУ є клієнт, а не представник;

2. оплату вартості послуг представника.

Причому митні та інші платежі, які клієнт відшкодовує представнику, проходять через представника транзитом, вони не є доходом представника.

Наприклад, в бухгалтерському обліку відповідно до п. 6.2 і п. 6.6 П(С)БО 15  не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

• сума  надходжень  за  договором  комісії,  агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;
• надходження, що належать іншим особам.

Отже, в бухгалтерському обліку брокера сплата митних та інших платежів за клієнтів та їх отримання від клієнтів відображаються такими транзитними бухгалтерськими записами, без відображення на рахунках обліку доходів і витрат:

• Дт 377 Кт 311 – сплачено митні та інші платежі за клієнтів;
• Дт 311 Кт 377 – отримано від клієнтів відшкодування цих платежів.

В податковому обліку ПДВ отримані від клієнтів кошти на сплату митних та інших платежів не оподатковуються ПДВ, тому що ці кошти отримані не як компенсація за операцію постачання товарів чи послуг. Але ж об’єктом оподаткування ПДВ є тільки операція постачання товарів чи послуг згідно з пп. 185.1 ПКУ.

Плата за послуги, яка оподатковується ПДВ – це тільки оплата послуг брокера. Тобто - це другий вид платежу з тих, що ми навели вище. 

А суми митних та інших платежів, які брокер сплачує за клієнта, повторимося, до собівартості таких послуг (на рахунок 23) не включаються. Вони проходять через брокера транзитом. Відтак, знову повторимося, їх відшкодування – це не відшкодування брокерських послуг.

Але податкова може мати іншу думку. Наприклад, в ІПК ДФС від 12.11.2018 р. № 4786/6/99-99-15-03-02-15/ІПК зазначено, що відшкодування витрат по сплаті єдиного збору, які клієнт компенсує представнику, є складовою частиною послуг по декларуванню товарів, а тому оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку.

Ми навели вище аргументи, чому це не так. Але ж кожне підприємство має бути готовим до того, щоб доводити податковій власну правоту. 

Рекомендуємо брокерам в договорах з клієнтами чіткіше прописувати транзитний характер платежів на сплату митних та інших платежів, відділяючи їх від власне плати за брокерські послуги. Рекомендуємо окремо оформляти звіти про виконання доручення клієнтів, в яких наводити всі понесені витрати на сплату митних платежів, з прикладенням підтвердних документів. І окремо оформляти акти з наданих брокерських послуг. Таким чином, доречно, щоб клієнт за окремим звітом відшкодовував витрати на сплату митних та інших платежів і окремо за актом оплачував брокерські послуги.

Але якщо брокер (представник) не готовий до суперечок з податковою, можливо, йому буде краще оподатковувати ПДВ отримані від клієнта кошти. В цьому разі клієнту варто буде виставляти сплачені митні та інші платежі з додатковим нарахуванням на їх суму ПДВ. Таким чином, фактично ПДВ буде сплачено за рахунок клієнта.