ПФД від нерезидента-засновника: облік та податкові наслідки

Поворотна фінансова допомога – сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Щодо реєстрації договору

Відповідно до норм Постанови НБУ від 02.01.2019 р. №6, з 7 лютого 2019 р. банки зобов’язані надавати НБУ інформацію про договори до Автоматизованої системи НБУ «Кредитні договори з нерезидентами» в електронній формі, що по суті є повідомною реєстрацією.

Повідомна реєстрація працює так: резидент (позичальник, новий боржник), що не є банком, звертається до обраного ним банку щодо намірів використовувати рахунок для грошових розрахунків (платежів) за кредитним договором та надає всі документи/інформацію про договір (з урахуванням усіх необхідних реквізитів для здійснення операцій за договором). Така інформація повинна бути надана до фактичного проведення валютної операції.

Своєю чергою, банк протягом 5 робочих днів після дати подання такої інформації (але не пізніше дня проведення першої валютної операції) повідомляє НБУ про відповідний договір. Така інформація вноситься НБУ до Автоматизованої системи без жодних зобов’язань будь-якого характеру. Банк має доступ до Автоматизованої системи, що дозволяє йому відслідковувати статус взяття на облік договору НБУ, і повідомляє резидента-позичальника про внесення відповідної інформації до Автоматизованої системи.

Перелік інформації, що подається резидентом-позичальником, і відповідно банком до НБУ, повинен містити відомості про: договір, додаткові угоди чи інші документи, які стосуються реалізації договору та здійснення валютних операцій за ним (наприклад, графік платежів), додаткові відомості (у разі наявності, в тому числі, інформація про заміну боржника та переведення боргу, про зміну банку, про новий договір позики – новацію), обсяг кредиту/позики (поворотної фінансової допомоги) – суму, валюту; граничний строк розрахунків за договором та інше.

Враховуючи зазначене, та те, що Положення №6 не передбачає обов’язкової реєстрації договору щодо отримання поворотної фінансової допомоги від нерезидента. Тому вважаємо, що реєструвати такий договір не потрібно, оскільки нерезидент є засновником даного підприємства, а не фінансовою установою.

Поряд з цим, щодо питання реєстрації НБУ договорів, які передбачають виконання резидентами-позичальниками боргових зобов’язань в іноземній валюті перед нерезидентами за залученими від них кредитами, позиками (у тому числі договори про отримання резидентом від нерезидента поворотної/безповоротної фінансової допомоги в іноземній валюті) необхідно звертатися до НБУ ("ЗІР", категорія 114.05).

Термін для повернення поворотної фінансової допомоги

Законодавчо терміни повернення ПФД не встановлено – такий строк визначається сторонами самостійно в договорі.

Податок на прибуток

Варто зазначити, що різниця, яка передбачена пп. 140.2 ПКУ, розраховується виходячи з розміру нарахованих відсотків. У даному випадку підприємство має намір отримати безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, тобто відсотки не нараховуватимуться, тож відповідно податкова різниця не виникає.

Відповідно така операція враховується при розрахунку фінрезультату до оподаткування виключно за правилами бухобліку.

Бухгалтерський облік

Отримання поворотної фінансової допомоги призводить до збільшення активів підприємствам з одночасним виникненням зобов’язань, а повернення такої ПФД з одночасним зменшенням активів призведе і до зменшення зобов’язань підприємства. Таким чином, операція з отримання ПФД не включається до доходу отримувача, а операція з повернення відповідно до витрат. При цьому сума ПФД не впливає на визначення фінрезультату до оподаткування.

Облік ПФД ведеться на відповідному рахунку в залежності від строків її повернення:

• 505 «Інші довгострокові позики в національній валюті», якщо строк повернення позики згідно із договором більший як 12 місяців з дати складання фінзвітності (закінчення звітного періоду);
• 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», якщо позику слід повернути не пізніше, ніж протягом 12 місяців з дати складання фінзвітності (закінчення звітного періоду);

Отже, якщо ПФД планують повернути пізніше ніж через 12 місяців з дати складання фінзвітності, то облік такої ПФД здійснюється на рахунку 505, а у разі настання року повернення такої ПФД її переводять на рахунок 685 записом Дт 505 Кт 685.

Податкові наслідки

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 1049 ЦКУ).

Позика вважається поверненою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦКУ).

Аби уникнути непорозумінь, пов'язаних зі строком повернення позики, його потрібно вказати в договорі. Причому зазначена в договорі дата повернення ПФД безпосередньо впливає і на податковий облік. Адже від цієї дати обчислюється строк позовної давності.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦКУ позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором. Отже, якщо в договорі надання ПФД зазначено конкретний строк повернення ПФД, строк позовної давності відлічуватиметься від такої дати і становить 3 роки.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦКУ).

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (ч. 5 ст. 261 ЦКУ).

Положеннями ст. 1050 ЦКУ передбачені наслідки порушення договору позичальником. Вони полягають у тому, якщо позичальник своєчасно не повернув, зокрема, суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦКУ.

У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення її повернення, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦКУ, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦКУ).

Все це актуально у тому випадку, якщо сторони договору вирішили користуватися українським законодавством (адже надавач позики – нерезидент). У конкретному договорі з нерезидентом можуть бути встановлені інші правила або зроблено посилання на законодавство нерезидента.

В будь-якому випадку, підприємству – отримувачу потрібно слідкувати за перебігом строку давності за умовами договору та/або того законодавства, яким сторони вирішили керуватися при виникненні спорів щодо договору. До речі, на сплив цього строку можна впливати різними способами. Більш докладно про це ми писали тут та тут – див. розділ «Переривання та зупинення строку давності».

За загальним правилом, дохід виникатиме лише при списанні кредиторської заборгованості підприємства-позичальника, коли після спливу строку позовної давності воно визнає дохід від списання кредиторської заборгованості (п. 5 П(С)БО 15 та п. 5 П(С)БО 11). Цей дохід впливає на фінрезультат в бухобліку (Дт 505, 685 Кт 717) який надалі не коригується для цілей оподаткування.

Таким чином, немає жодних податкових наслідків повернення/неповернення такої допомоги до кінця календарного року або протягом календарного року. Все буде залежати від спливу строку позовної давності.

Стосовно того, чи потрібно дисконтувати неповернену протягом року ПФД засновнику зазначимо, що увизначеннях доходів і витрат у ст. 1 Закону №996, п. 3 р. І НП(С)БО 1, п. 5 П(С)БО 15, п. 6 П(С)БО 16 операції, пов’язані з вкладами та вилученням капіталу власниками, не мають впливати на доходи й витрати, тобто на фінансовий результат підприємства, тому і дисконтувати її не потрібно.

При цьому винятків для довгострокової грошової заборгованості, яка виникла у відносинах із засновниками, теж не встановлено. Тобто її теж треба приводити до теперішньої вартості.