Перехідна заборгованість: як визначити довгострокову частину?

Переведення із довгострокової заборгованості у поточну

На жаль, раніше на практиці мало хто розділяв короткострокову та довгострокову дебіторську заборгованість, що передбачено тим же П(С)БО 10. Втім, завдяки дисконтуванню це слід робити. Адже дисконтуванню підлягає довгострокова заборгованість при її первісному визнанні (зауважте, ми вважаємо, що дисконтується й останній рік існування заборгованості).

Відповідно до п. 4  П(С)БО 10 довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу (рахунок 183 для виданої ПФД).

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу (рахунок 377 для виданої ПФД).

Тобто як бачимо прив’язка до «дати балансу» з методу розмежування поточної й довгострокової.

Водночас, п. 12 П(С)БО 10 передбачено, що частина довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, відображається на ту ж дату (тобто розуміємо , що тут мова саме про дату балансу) в складі поточної дебіторської заборгованості.

Тобто якщо на дату балансу частина довгострокової дебіторської заборгованості має бути погашена протягом наступних 12 місяців, таку частину слід перевести до складу поточної заборгованості. Ця операція в обліку матиме таке відображення: Дт 377 Кт 183.

Отже, на рахунку 183 «Інша дебіторська заборгованість» має відображатися виключно заборгованість, погашення якої очікується не раніше ніж через 12 місяців з дати балансу. Ця сума має відображатися в І розділі Балансу в рядку 1040 «Довгострокова дебіторська заборгованість». Та частина довгострокової заборгованості, яка підлягає погашенню протягом цих 12 місяців, має бути відображена у складі поточної дебіторської заборгованості та показана на відповідному субрахунку рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами», а також у ІІ розділі Балансу в рядку 1155 «Інша поточна дебіторська заборгованість».

Таким чином, на кожну дату балансу підприємство мало робити розподіл заборгованості на поточну й довгострокову частину. Якщо підприємство складає квартальну фінзвітність, то це слід було робити на кожну квартальну звітність, якщо річну – то, відповідно, на дату річної звітності.

Що стосується дисконтування

Якщо підприємство обрало підхід 1 (детальніше про два підходи ми писали тут)  щодо відображення дисконту по перехідній заборгованості, то відмітимо таке. При першому підході слід з’ясувати, чи є в наявності довгострокова грошова заборгованість/зобов’язання станом на 31.12.2019 року, визначити ставку дисконту й період дисконтування (тобто строк до погашення чи отримання коштів), виходячи зі «старту» – 31.12.2019 року.

У разі такого підходу в фінзвітність за 2019 рік потрапить лише сума дисконту (у когось доходи, у когось витрати). Амортизація дисконту відобразиться уже на наступну дату балансу – у когось це квартальний баланс, а у когось - річний. У такому разі платники можуть уникнути дисконтувати заборгованість/зобов’язання, яка станом на 29.10.2019 р. була довгострокова, а на 31.12.2019 р. згідно з правилами П(С)БО 10 та 11 була переведена до поточної.

Відповідно до наведеної інформації у питанні довгострокова частина заборгованості складає 2500 грн. Вважаємо, що саме ця частина підлягає дисконтуванню. При цьому слід врахувати, що для кожного ануїтету (1250 грн) буде свій строк до погашення.

Що стосується вибору ставки дисконтування, то вважаємо, що оскільки підприємство планує притримувалися підходу 1 – то й ставку дисконтування варто обрати на 31.12.2019 рік. Втім, зазначимо, що є консультанти, які й для перехідної заборгованості радять обирати ставку дисконтування на дату виникнення заборгованості. Втім, оскільки Мінфін схиляється до позиції (на жаль, їх позиція поки висвітлена в проекті наказу, який на 18.02.2020 р не набрав чинності), що внесені ним зміни у П(С)БО 19 та 11 є зміною облікової оцінки та застосовуються перспективно, то, вважаємо, що у такому разі не доречно брати ставку аж на дату виникнення перехідної заборгованості. Втім, вибір лишається за платником податку.