Списання кредиторської заборгованості у "єдинника"-не платника ПДВ

Єдиний податок

Відповідно до п. 292.3 ПКУ до суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Не дивлячись на цю норму, податківці в ІПК надають доволі дивне роз’яснення: "до доходу Товариства  - платника ЄП за ставкою 5% (тобто не платник ПДВ) включаються сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, та сума кредиторської заборгованості, що списана внаслідок ліквідації кредитора" (ІПК від 22.02.2019 р. №676/6/99-99-12-02-03-15/ІПК). Як аргумент податківці наводять загальну норму  - що є доходом для юрособи, потім переходять про спрощений бухолік, потім до норм П(С)БО 15 і П(С)БО 11, а на підставі цього роблять такий висновок.

Причому така позиція є сталою – див. ІПК від 12.12.2018 р. №5209/ІПК/26-15-12-04-18, лист ДФСУ від 25.05.2016 р. №11405/6/99-99-12-02-03-15.

Зазначимо, що така позиція не відповідає нормам ПКУ про єдиний податок, адже про такий дохід сказано лише для платників ПДВ. Якби для всіх платників це мав бути дохід, то відповідно немає сенсу про цю норму, у якій мова про платників ПДВ. Про це ми зазначали тут.
Втім, як бачимо, податківці послідовно дотримуються позиції про включення списаної кредиторської заборгованості до доходу платників єдиного податку незалежно від того, є вони платниками ПДВ чи ні.

Бухоблік

Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його суму включають до доходу звітного періоду (п. 5 П(С)БО 11). Аналогічна норма прописана у п. 15 П(С)БО 15 - доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню на дату балансу. Тож для списання кредиторської заборгованості підприємство має бути впевненим, що погашати зобов’язання перед контрагентом воно не буде.

На кожну дату балансу при складанні квартальної (річної) фінзвітності слід контролювати чи кредиторська заборгованість не перейшла в статус безнадійної.

Податківці також зважають на усі вищевказані норми та зауважують, що одночасно, відповідно до ст. 10 Закону про бухоблік для забезпечення достовірності даних бухобліку та фінзвітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Про інвентаризацію кредиторської заборгованості ми писали тут.

Якщо внаслідок проведеної інвентаризації встановлено, що зазначена кредиторська заборгованість не підлягає погашенню (у разі, якщо це не суперечить нормам Цивільного кодексу), вона підлягає списанню з відповідним визначенням іншого операційного доходу того періоду, у якому зобов'язання визнано таким, що не підлягає погашенню. Про цей нюанс ми говорили тут.

Тож, навіть, якщо СГ виявить безнадійну кредиторську заборгованість за результатами інвентаризації, то все одно її списати слід у тому звітному періоді, коли зобов'язання визнано таким, що не підлягає погашенню, зокрема пройшов строк позовної давності.

Таким чином, радимо підприємству проінвентаризувати цю заборгованість – коли вона виникла й коли закінчився строк давності у 3 роки. У такому разі СГ має відкоригувати свою фінзвітність шляхом виправлення помилки минулих періодів, якщо списання мало відбутися ще до 01.01.2019 року. Якщо строк позовної давності закінчився у 2019 році, то мова про виправлення помилок поточного звітного періоду.

А ось що стосується податкової звітності, то можна не коригувати показники звітності  й відповідно не визнавати штрафні санкції щодо не нарахованого ЄП (якщо дотримуватися фіскальної позиції податківців), якщо помилка щодо невизнання такого доходу відбулася ще 1095 днів тому. Тобто й тут пройшов строк давності для нарахування податків (ст. 102 ПКУ). Якщо 1095 днів не пройшло, то зважаючи на фіскальну позицію податківців, у СГ є вибір:

-    або дотримуватися цієї позиції, тоді він має подати УР й донарахувати ЄП із суми списаної кредиторської заборгованості, а також визнати суми штрафів (3% чи 5%) та пеню;
-    або не дотримуватися такої позиції й доводити, що у податковому обліку при списанні заборгованості не виникає доходу, адже у ПКУ чітко зазначено, що дохід від списання кредиторської заборгованості стосується лише платників ЄП, які є платниками ПДВ;
-    або ж убезпечити себе й отримати власну ІПК, втім, оскільки всі ІПК фіскальні, то доведеться її оскаржувати у судовому порядку.