Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 3 П(С)БО 1 активами визнаються ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Причому пояснення сутності «контролю» немає в нормативих актах.
Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.1999 р. №291 уточнює, що на рахунках класу 1 «Необоротні активи» узагальнюється інформація про наявність і рух необоротних активів, належних підприємству на праві власності, отриманих на праві господарського відання, на праві оперативного управління, отриманих у фінансовий лізинг, у довірче управління чи за договором оренди цілісного майнового комплексу.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ГКУ основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.
Господарським кодексом України передбачено, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб’єктів господарювання, що належать до цього сектору і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (ч. 5 ст. 22 ГКУ).
Правом господарського відання згідно із ч. 1 ст. 136 ГКУ є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Правом оперативного управління згідно з ч. 1 ст. 137 ГКУ визнається речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Тобто, в основному ст. 136 та ст.137 ГКУ стосується передачі державного й комунального права на господарське відання чи оперативне управління.
Варіант 1. Якщо із умов договору (головне суть договору, а не його назва) випливає, що держмайно передано або у господарське відання, або в оперативне управління, то отриманий актив має обліковуватися на балансі отримувача.
Вважаємо, що такий актив як бомбосховище, отримане або на праві господарського відання, або на праві оперативного управління, має обліковуватися на субрахунку 103 «Будинки та споруди». У бухгалтерському обліку він має амортизуватися, але витрати в сумі нарахованого зносу списуються на субрахунок 949 «Iнші витрати операційної діяльності». Одночасно визнається дохід від безоплатно отриманих ОЗ у сумі нарахованої амортизації, який відображається на субрахунку 745 «Дохід від безоплатно одержаних активів». Про бухоблік отриманого держмайна ми колись писали тут.
Що стосується податкового обліку, то такий актив є невиробничим ОЗ, а тому немає податкової амортизації згідно з пп. 138.3.2 ПКУ. Детально про особливості податкового обліку невиробничих ОЗ ми писали тут.
Варіант 2. Якщо із умов договору (головне суть договору, а не його назва) випливає, що такий актив, як бомбосховище, передане виключно на зберігання, то в акті приймання-передачі не має вказуватися про прийняття такого об’єкта на баланс. Він має обліковуватися на позабалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні».
Згідно з Інструкцією №291 цей рахунок призначено для обліку цінностей, які тимчасово знаходяться на підприємстві та не є його власністю, прийняті на комісію, у переробку, до монтажу, в довірче управління. Облік цих цінностей ведеться за цінами, що передбачені в договорах, приймально-передавальних актах тощо. Усі товарно-матеріальні цінності, що обліковуються на цьому рахунку, інвентаризуються в порядку і строки, передбачені для власних цінностей.
Тут обліковуються й активи по договору відповідального зберігання.
Відповідно до ст. 936 ЦКУ за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. За загальним правилом договір зберігання є платним. Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч. 1 ст. 946 ЦКУ). Втім, умови договору можуть передбачати й безоплатні послуги.
Тож при передачі майна на відповідальне зберігання власник майна передає зберігачу майно на зберігання, а зберігач надає власнику майна послуги зі зберігання цього майна.
Амортизації майна, отриманого на відповідальне зберігання, у такому разі не буде.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити