Чи можна загальновиробничі витрати відносити одразу на рахунок 23, якщо вони вже розподілені між окремими об’єктами витрат?

Запитання:

Товариство надає санаторно-курортні послуги. Санаторно-курортна послуга включає в себе три послуги: проживання, лікування та харчування. Кожна послуга надається товариством в окремому корпусі, який має лічильники на світло, воду, тепло. Інженер щомісяця складає довідку про експлуатаційні витрати за кожним корпусом, а бухгалтер товариства робить проведення Дт 2311, 2312, 2313 Кт 631. ТОВ прописало в обліковій політиці, що експлуатаційні витрати - це «інші прямі витрати». У п. 15.6  П(С)БО 16 вказано, що витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень відносять до складу загальновиробничих витрат. Чи можна прямо відносити експлуатаційні витрати на виробничу собівартість, на 23 рахунок, не використовувати 91 рахунок як змінні загальновиробничі витрати, та не розподіляти їх, оскільки товариство надає один вид послуг – санаторно-курортну послугу, і вказані витрати в будь-якому випадку всією сумою потрапляють до виробничої собівартості наданих послуг?

 Відповідь:

До загальновиробничих витрат відносяться виробничі накладні витрати на організацію всього виробництва на підприємстві та управління підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування (Інструкція №291). Термін «загальновиробничі витрати» застосовувався ще в «радянського» обліку, а в міжнародній практиці застосовується термін «виробничі накладні витрати» (п. 12 МСБО 2 «Запаси»). Накладні витрати – це такі витрати, які «накладаються» на декілька видів продукції і потребують додатковому розподілу.

Для даного випадку можемо зробити висновок, що до складу загальновиробничих витрат входять такі витрати, які не можна прямо (економічно доцільним шляхом) віднести до конкретного об’єкта витрат (видів послуг), тому до виробничої собівартості продукції вони потрапляють через процедуру розподілу, для чого їх і накопичують на 91 рахунку. Перелік ЗВВ наведено в п. 15 П(С)БО 16.

Що таке «економічно доцільний шлях», у стандартах не визначено. Отже, це поняття має суб’єктивний характер і кожне підприємство визначає це у довільному порядку. 

Тому, якщо підприємство точно знає, що витрати на електроенергію, воду, тепло вже розподілені належним чином між об’єктами виробничих витрат («послуги проживання», «послуги лікування» та «послуги харчування»), воно може не використовувати рахунок 91, а напряму списувати ці витрати на субрахунки 2311, 2312, 2313 за довідкою інженера, яка, своєю чергою, ґрунтується на показниках приладів обліку. 

Хоча відмова від застосування рахунку 91 на показники фінансової звітності в даному випадку не впливатиме, проте підприємство повинно пам’ятати про те, що у разі виникнення нових статей витрат їх потрібно буде перевіряти на предмет того, чи не потрібно їх буде розподіляти через рахунок 91. У разі такої необхідності слід буде внести зміни в облікову політику. 

Протягом всього періоду, поки всі виробничі і загальновиробничі витрати можуть бути доцільно розподілені між об’єктами витрат (видами послуг), можна списувати такі витрати напряму на субрахунки 2311, 2312, 2313.