Цій консультації більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Вимога щодо надання розрахункового документу суб’єктом господарювання у разі продажу товарів або послуг встановлено такими законодавчими актами:
- Законом про захист прав споживачів (п. 11 ст. 8);
- Законом про РРО (п. 2 ст. 3).
При цьому, розрахунковий документ — це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), який підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований у випадках, передбачених Законом про РРО, зареєстрованим у встановленому порядку касовим апаратом або заповнений вручну (ст. 2 Закону про РРО).
Водночас, згідно з пп. 296.10 ПКУ РРО не застосовуються платниками єдиного податку:
- першої групи;
- другої - четвертої груп (фізособи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень.
Отже, якщо підприємець не зобов’язаний застосовувати РРО (зокрема, платник ЄП, що відповідає зазначеним вище умовам), то як підтвердження факту продажу він може надати покупцю розрахункову квитанцію, яку заповнено від руки. Такий документ буде підтвердженням понесених працівником витрат і фіксує факт здійснення господарської операції (є підставою для віднесення суми до складу витрат підприємства).
Та при цьому варто зазначити, що підставою для віднесення відповідної суми компенсації працівнику до складу витрат є поданий ним авансовий звіт (як з підтверджуючими документами, так і без них). Наявність підтвердження понесених працівником витрат (зокрема, наявність розрахункового документу) в даному випадку важлива з метою уникнення оподаткування компенсованої працівнику суми ПДФО та ВЗ. Оскільки підприємство може за власним рішенням компенсувати працівнику понесені витрати без наявності у нього підтверджуючих документів (наприклад, якщо працівник їх втратив) з віднесенням таких сум на підставі авансового звіту до складу витрат, то в такому випадку сума компенсації працівнику підлягає оподаткуванню ПДФО та ВЗ як додаткове благо.
Зверніть увагу, що розрахункова квитанція повинна відповідати всім вимогам, які зазначено у розділах IV (Розрахункова квитанція) та V (Спрощена розрахункова квитанція) Положення №13.
***
Читайте також:
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись
