Безоплатне отримання матеріалів від нерезидента: облік та оподаткування

Договірні відносини

На перший погляд здається, що підприємство-резидент отримує давальницьку сировину, яку буде використовувати при виготовленні продукції для нерезидента-замовника. Втім, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону №959 ЗЕД-договір укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Таким чином, якщо договірних відносин із нерезидентом немає на отримання матеріалу як давальницької сировини, то вважаємо, що такий матеріал слід оприбутковувати як безоплатно отриманий імпортний матеріал, без застосування порядку обліку операції з давальницькою сировиною.

Бухоблік

Перш за все, безоплатне отримання запасів (матеріали) підпадає під ознаки, зазначені у п. 5 П(С)БО 15. Відповідно, їх вартість потрапить до доходу отримувача.

Первісна вартість безоплатно отриманих запасів визначається згідно з п. 12 П(С)БО 9. У такому випадку первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених п. 9 цього П(С)БО, зокрема, суми ввізного мита та непрямих податків, якщо вони не відшкодовуються підприємству.

Справедлива вартість - сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату (п. 4 П(С)БО 19). Тобто, справедлива вартість - це вартість товарів на рівні купівельної вартості аналогічних товарів.

Таким чином, в даному випадку, підприємство оприбутковує безоплатно отримані матеріали записом: Дт 201 Кт 718. Для визначення справедливої вартості підприємство може використовувати інформацію, що наведена у інвойсі (не варто орієнтуватися на митну вартість немає, зазначену у митній декларації, оскільки митна декларація не є первинним документом для оприбуткування імпортного товару).

Датою доходу в цьому випадку буде дата оприбуткування таких безоплатно отриманих активів. Однак, за умовами питання, договірних відносин, які б могли встановити дату, коли до отримувача переходять ризики пов’язані з такими активами, немає. Виходячи з визначення «активи» (ст. 1 Закону №996), можна зробити висновок, що актив визнається підприємством за умови, що таке підприємства контролює актив. Зважаючи на те, що отримувач здійснює оплату всіх митних платежів та послуг з митного оформлення, вважаємо, що датою оприбуткування (а відповідно і дата виникнення доходу) буде дата митної декларації, яка підтверджує ввезення товару на територію України.

Окрім цього, у суб’єкта господарювання в зв’язку із отримання таких матеріалів в обліку виникають такф записи:

• Дт 377 Кт 311 - сплачено мито;
• Дт 201 Кт 377 - збільшена вартість матеріалів на суму сплаченого мита;
• Дт 377 Кт 311 - сплачено ПДВ на митниці;
• Дт 641 Кт 377 - віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ;
• Дт 201 Кт 685 – сплачено за зберігання вантажу;
• Дт 201 Кт 685 – сплачено за брокерські послуги з розмитнення.

Після цього, оскільки такі матеріали використовуються при виготовленні продукції, яка в подальшому буде постачатись покупцю (нерезиденту), в момент використання їх вартість буде віднесена на рахунок 23 (Дт 23 Кт 201)[1], з подальшим закриттям на собівартість реалізованих товарів (субрахунок 902).

Податок на прибуток

Відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ, об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МФСЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

При цьому, Податковим Кодексом не передбачено різниць щодо таких операцій, коригування впливають на об’єкт оподаткування лише за правилами бухгалтерського обліку, які було наведено вище (оскільки пп. 140.5.4 ПКУ використовується виключно у разі придбання товарів/робіт у нерезидента. Роз’яснення ДФС - тут.

ПДВ

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі запаси почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі ввезення запасів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація.

Отже, сума ПДВ, сплачена отримувачем такої рекламної продукції, включається до його податкового кредиту.

При цьому, нараховувати ПЗ з ПДВ за пп. 198.5 ПКУ не потрібно, оскільки такі матеріали фактично було використано в господарській діяльності підприємства (оздоблено товари, що підлягають постачанню) та в оподаткованій операції (хоч і за нульовою ставкою).