Запитання:
Підприємство декілька років поспіль орендує офісне приміщення у фізособи (не ФОП). У процесі роботи виникла необхідність замінити лампи денного світла системи офісного освітлення, але орендодавець не бажає нести відповідні витрати. Договором оренди не передбачено, хто саме повинен виконувати заміну ламп в системі освітлення.
- Як відобразити в обліку та які наслідки для оподаткування виникатимуть, якщо орендар за власний рахунок здійснить придбання та заміну ламп?
- Чи необхідно підписати додаткову угоду з орендодавцем, що передбачає таку можливість або обов'язок орендаря здійснювати заміну ламп системи офісного освітлення?
- Чи не виникне необхідність оподаткувати вартість ламп як доходу фізособи - орендодавця?
- Крім того, зважаючи на те, що орендодавець не погоджується прийняти документально лампи денного світла, які будуть демонтовані та замінені, чи виникає в такому випадку у орендаря обов'язок оприбуткувати та утилізувати демонтовані лампи як небезпечні відходи, та чи виникне необхідність сплати екоподатку за розміщення небезпечних відходів?
Відповідь:
Положення ст. 778 ЦКУ дозволяють наймачеві (орендарю) поліпшувати орендовану річ, включаючи приміщення, лише за згодою наймодавця (орендодавця). У разі, якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.
Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця (орендодавця), наймач (орендар) має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Про облік витрат на поліпшення орендованого приміщення читайте тут>>
Утилізація та екоподаток
Відповідно до пп. 240.1.3 ПКУ платниками екологічного податку, зокрема, є суб'єкти господарювання, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання).
Визначення основних термінів наведено в ст. 1 Закону №187, зокрема:
- поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення;
- розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах;
- зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення);
- захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.
Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами укладають договори з юрособою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об'єкт утворення відходів (ст. 17 Закону №187).
ДФС в ІПК від 23.08.2018 р. №15250/5/99-99-12-02-03-16 повідомляє, що суб'єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів до їх передачі на утилізацію та захоронення, за умови наявності у них договорів на видалення та утилізацію відходів зі спеціалізованими підприємствами, які мають дозвільні документи на поводження з відходами, не є платниками екологічного податку.
***
Читайте також:
Доступ до повного тексту цієї консультації можливий лише для передплатників електронного або паперового «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, перейшовши за посиланням; вартість мінімального пакету «Мій асистент» становить лише 36 грн на місяць.
Дякуємо за розуміння.
Коментарі: 0