Iнвентаризація готової продукції

Насамперед пригадаймо, що така оцінка готової продукції називається оцінкою за нормативними витратами — вона передбачена п. 21 П(С)БО 9. Застосовується (у цьому випадку) при передачі готової продукції з виробництва на склад, а також при оцінці продукції під час її переміщення і відвантаження покупцям.

Для її застосування підприємство мусить розробити норми витрат на одиницю продукції з урахуванням нормального рівня матеріальних витрат, оплати праці, амортизації основних засобів, причому всі ці статті формуються виходячи з актуальних цін на матеріальні ресурси, роботи і послуги сторонніх організацій та актуальних розцінок оплати праці персоналу.

Наприкінці місяця (або наприкінці виробничого циклу) оцінка готової продукції за нормативними витратами коригується до рівня фактичної її собівартості. Фактична собівартість продукції за видами та найменуваннями визначається за даними аналітичного обліку на рахунку 23 «Виробництво» після списання на нього загальновиробничих витрат з однойменного рахунка 91 і після визначення залишку незавершеного виробництва. Далі весь дебетовий оборот (за мінусом залишку незавершеного виробництва), фактично сформований на рахунку 23, списується з кредиту цього рахунка у дебет рахунка 26. Ця сума і буде фактичною собівартістю продукції, виробленої у звітному місяці.

Величина відхилення фактичної собівартості від оцінки за нормативними витратами (за плановою собівартістю) має бути порівняно невеликою. Якщо відхилення значні, то це свідчить про те, що методика розрахунку планової собівартості готової продукції не враховує якихось чинників, що впливають на фактичну собівартість, або ж витрати оцінюються за застарілими нормативами (неактуальними цінами на ресурси, розцінками оплати праці тощо).

Виходячи з практики, фактичну собівартість готової продукції можна розрахувати лише після закінчення місяця або виробничого циклу. А оскільки рух готової продукції відбувається щодня (надходження з виробництва, переміщення, продаж покупцям), то поточний, щоденний облік руху готової продукції ведеться за плановою собівартістю. Тож відхилення розраховуються лише наприкінці місяця, а відтак робляться коригування в обліку за рахунком 26 за всіма напрямами, за якими був рух готової продукції. Щоб зробити такі коригування, потрібно визначити знак відхилень (перевитрата чи економія), а також розрахувати суму відхилень на кожну одиницю або групу найменувань готової продукції. Якщо кількість і номенклатура готової продукції досить великі, то можна застосувати і метод розрахунку середнього відсотка відхилень за аналогією з обліком торгової націнки при обліку товарів (п. 22 П(С)БО 9). Потім робляться додаткові проведення або сторно за всіма напрямами руху готової продукції, у сумі, яка розрахована за середнім відсотком відхилень.

Отже, ми бачимо, що під час інвентаризації складу готової продукції такі відхилення виявити неможливо. Ця робота здійснюється лише за даними обліку і лише у синтетичному обліку за підсумками звітного місяця. На дату інвентаризації відхилення розрахувати неможливо, поки не буде складено фактичної калькуляції собівартості продукції.

Тепер звернімося до типової форми інвентаризаційного опису М-21, затвердженого наказом Мінстату України від 21.06.96 р. №193. У табличній частині опису для кожної позиції номенклатури готової продукції серед всього іншого зазначаються: найменування, одиниця вимірювання, фактична наявність і ціна. Оскільки відхилення за кожною одиницею продукції не розраховуються, то і включити їх до ціни немає можливості. Ця ціна дорівнюватиме плановій собівартості одиниці продукції. Крім того, у формі опису не передбачено підрахунку загальної вартості готової продукції, включеної до опису. Тож, на нашу думку, суму відхилень планової собівартості від фактичної взагалі не слід включати до інвентаризаційного опису.

Основні завдання інвентаризації перераховані у п. 7 Iнструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженої наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. №69 (далі — Iнструкція №69). Крім завдань, пов'язаних із перевіркою фізичної наявності і стану цінностей, що інвентаризуються, (пп. «а» — «в» п. 7) у підпункті «д» цього пункту зазначена перевірка реальності вартості цих цінностей. У цій ситуації це завдання потрібно виконувати таким чином:

1) під час проведення інвентаризації перевірити фактичну наявність і стан готової продукції, умови її зберігання згідно пп. «а» — «г» п. 7 Iнструкції №69;

2) за підсумками виконання п. 1 скласти інвентаризаційну відомість за формою М-21 або будь-якою іншою формою, що відповідає вимогам до документального оформлення господарських операцій. При цьому в графі «ціна» зазначається планова собівартість одиниці продукції;

3) переглянути планову собівартість одиниці продукції: встановити актуальність початкових даних на дату інвентаризації та перевірити правильність розрахунку планової собівартості.

Це все, що ми можемо зробити на дату інвентаризації. Потім, наприкінці звітного місяця (або наприкінці виробничого циклу), ми зможемо визначити фактичну собівартість виготовленої продукції та зробити коригування на суми відхилень фактичної собівартості від планової.