Закордонне відрядження: за яким курсом визнавати витрати?

Визначення курсу валют при закордонному відрядженні і, відповідно, курсових різниць залежить від того, чи видавався аванс на таке закордонне відрядження, чи ні.

Згідно з п. 5 П(С)БО 21, операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів та витрат).

Отже, якщо підприємство надало працівнику аванс в іноземній валюті, то у такому випадку для визначення витрат на відрядження застосовується курс НБУ, що діяв на дату надання такого авансу.

Якщо працівник не отримував авансу на закордонне відрядження або отримав його у гривні, то добові та інші витрати, що встановлені в іноземній валюті, розраховуються за курсом  на дату затвердження  авансового звіту. 

У випадку, коли підприємство видало аванс у валюті, однак працівником було понесено додаткові витрати, які підтверджені документально, то під час видачі працівникові інвалютного авансу на закордонне відрядження виникає дебіторська заборгованість — немонетарна стаття (адже передбачається, що такий аванс працівник витратить). А за такими статтями курсові різниці не визначають згідно з п. 7 П(С)БО 21.

Відповідно до п. 5 та п. 6 П(С)БО 21, витрати в межах виданого інвалютного авансу визначають за курсом НБУ на дату його видачі, а решту суми — на дату затвердження авансового звіту. Таке ж роз’яснення міститься у листі Мінфіну від 03.06.2004 р. №31-04200-30-16/9596.

Проте зверніть увагу, що з метою оподаткування ПДФО та ВЗ сума «неоподатковуваних» добових ( 80 євро) визначається іншим методом, а саме: за пп. 170.9.1 ПКУ – за курсом на кожен день перебування у відрядженні. Однак такий розмір визначається виключно з метою оподаткування ПДФО та ВЗ і не впливає на бухгалтерське відображення операції з визнання витрат.