Чи придбавати ліцензію на зберігання палива, якщо така є на оптову та на роздрібну торгівлю?

Відповідно до ст. 15 Закону №481, суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

В цій же статті сказано, що суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб’єкта господарювання.

Тобто, якщо підприємство має ліцензію на право оптової торгівлі без зазначення місця оптової торгівлі, підприємство не може зберігати пальне, яке продається оптом, без ліцензії на зберігання. Тому що в ліцензії на оптову торгівлю не зазначено місце торгівлі, в якому можна як торгувати оптом, так і зберігати пальне.

А ось якщо підприємство зберігало пальне, яке згодом продавало в роздріб, і у підприємства є ліцензія на роздрібну торгівлю, то така ліцензія завжди з вказаним місцем торгівлі. Тому здійснювати зберігання пального в такому місці можна без окремої ліцензії на зберігання.

А яку торгівлю здійснювало підприємство, вказане у питанні – оптову чи роздрібну?

Відповідно до ст. 1 Закону №481, оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб’єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

Роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Тобто роздрібну торгівлю від оптової відрізняє тільки спосіб продажу. Якщо з АЗС через паливороздавальні колонки – це роздрібний, а не оптовий продаж, незалежно від особи, якій надають пальне.

У запитанні сказано, що підприємство за документами продало іншому підприємству партію пального, яке останнє забирало з АЗС протягом певного періоду, заправляючи власні автомобілі через паливороздавальні колонки. Таким чином, хоча продаж був на перший погляд начебто оптовий (продаж партії пального), проте в термінах Закону №481 такий продаж є роздрібним. Підприємство здійснювало роздрібний продаж пального в місці роздрібної торгівлі, на яке отримана ліцензія, а не оптовий. А відтак, окрема ліцензія на зберігання не потрібна.

Подібне розуміння щодо оптового та роздрібного продажу палива наведене, наприклад, і в Постанові ВС від 28.11.2018 р. у справі №803/1165/16.

Поряд з цим, з співставлення норм ст. 941, ст. 958 і ст. 1046 ЦКУ випливає, що право власності на речі, визначені родовими ознаками, які передані на зберігання, за загальним правилом переходять до зберігача. 

Загальне правило – це коли такі визначені родовими ознаками речі (наприклад, пальне) зберігаються (змішуються) разом з іншими речами. Наприклад, в одній цистерні зберігається як пальне на зберіганні, так і інше пальне. В такому разі неможливо визначати, яку частку з цього пального продано на сторону, а яке має зберігатися. Для уникнення непорозумінь цей момент варто фіксувати в договорах зберігання пального. 

В такому разі, якщо стороннє підприємство придбало партію пального (сплатило кошти за нього), яке зберігається разом з іншим пальним в одній цистерні на АЗС, немає підстав в обліку підприємства АЗС відображати продаж цього пального. Адже право власності на таке пальне до підприємства покупця ще не перейшло. Право власності перейде в момент фактичної заправки автомобілів підприємства покупця, тільки в кількості фактично заправленого.

Якщо ж придбана стороннім покупцем партія пального зберігається в окремій цистерні, з якого пальне передається тільки відповідальним особам покупця, таке пальне може бути прийняте АЗС на зберігання. Причому право власності на таке пальне до АЗС не переходить, а залишається за покупцем.