Втрата працівником квитанції щодо заправляння авто бензином за талоном: що з оподаткуванням?

За загальними підставами і умовами матеріальної відповідальності працівників, встановленими ст. 130 КЗпП, останні несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

За шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку (ст. 132 КЗпП).

Вищий спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Узагальненні про практику застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю (лист від 01.09.2015 р.) повідомляє, що необережність працівника, яка спричинила шкоду, як правило, полягає в недостатній передбачливості при виконанні трудових обов'язків: 

• працівник або не передбачив негативних наслідків своєї дії чи бездіяльності, хоча міг і повинен був передбачити їх; 
• або передбачив, однак легковажно понадіявся їх попередити.

Якщо працівник усвідомлював, що в його діях не виявляється належна турботливість про збереження майна власника, якщо він передбачав можливість настання прямої дійсної шкоди, але легковажно розраховував запобігти цим наслідкам, має місце необережна вина працівника у формі самовпевненості.

Якщо працівник не усвідомлював, що в його діях немає належної турботливості про збереження майна власника, якщо він не передбачав можливості заподіяння майну власника прямої дійсної шкоди, хоча за обставин, що склалися, міг і повинен був це усвідомлювати, у діях працівника є ознака необережної вини у формі недбалості.

Самовпевненість та недбалість також не виділяються в КЗпП, але ці дві форми необережної вини також можуть враховуватися при визначенні розміру прямої дійсної шкоди, що підлягає покриттю працівником відповідно до ч. 1 ст. 137 КЗпП.

Матеріальна відповідальність за трудовим законодавством настає незалежно від форми вини працівника: умислу чи необережності. Форма вини впливає на вид та межі матеріальної відповідальності.

Так, положення п. 1 ч. 1 ст. 133 КЗпП встановлюють обмежену матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих працівникові в користування. За умисне знищення та умисне зіпсуття того ж майна п. 5 ч. 1 ст. 134 КЗпП встановлена повна матеріальна відповідальність.

Про те, що відсутність чека може призвести до того, що видані талони на пальне, які не підтверджені чеками, вважатимуться не використаними працівником, якому вони видані для виконання службових обов’язків, ми писали тут.

Однак відсутність талонів на пальне чи документів АЗС про їх отоварювання свідчить про нестачу матеріальних цінностей, наданих працівнику при виконанні трудових обов'язків.

Про те, що кошти, які надходять платнику ПДВ як відшкодування збитків за пошкоджене або знищене майно (без урахування штрафних санкцій і пені), розцінюються як компенсація вартості такого майна та, відповідно, включаються до бази оподаткування ПДВ, ДПС повідомляє у листі від 30.12.2016 р. №28710/6/99-99-15-03-02-15.

Разом з тим, підприємство може отримати у постачальника пального, наприклад, витяг з відомості використаних талонів. Наявність такого витягу з доданими поясненнями водія про втрату чеків може розглядатися керівництвом як підтвердження використання працівником талону на паливо з виробничою метою.