Обов’язки СГ щодо ліцензування та акцизного податку у разі придбання пального для власних потреб

Ліцензування діяльності з оптової торгівлі пальним та зберігання пального регулюється Законом №481, а оподаткування операцій з пальним акцизним податком – Податковим кодексом. Тому ліцензування операцій з пальним та оподаткування акцизним податком відбуваються незалежно одне від одного.

Ліцензування операцій з пальним відповідно до Закону №481

Ліцензія на оптову торгівлю пальним

Відповідно до ст. 1 Закону №481 оптова торгівля пальним – це діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб’єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам. Отже, якщо підприємство планує здійснювати оптову торгівлю пальним, зокрема, продавати його іншим СГ, йому потрібно отримати ліцензію на оптову торгівлю. Відповідно до ст. 15 Закону №481 суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним на кожне місце оптової торгівлі пальним, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб’єкта господарювання.

Якщо підприємство використовує пальне виключно для власного споживання, то йому не потрібно отримувати ліцензію. Більш докладно про ліцензування оптової торгівлі пальним ми писали тут.

Якщо ж підприємство вже отримало ліцензію на оптову торгівлю пальним, то сам по собі факт отримання цієї ліцензії не зобов’язує його реєструватися платником акцизного податку у тому випадку, якщо відсутні підстави для такої реєстрації (див. наступний розділ про реєстрацію платником акцизного податку).

Ліцензія на зберігання пального

Відповідно до ст. 1 Закону №481 зберігання пального – це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Відповідно до ст. 15 Закону №481 суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального -  за місцезнаходженням суб’єкта господарювання.

Таким чином, для отримання ліцензії на зберігання пального підприємство повинно мати відповідні місця зберігання пального. Якщо таких місць немає, то ліцензія на зберігання пального не потрібна. Зокрема, ліцензія на зберігання не потрібна, якщо пальне фізично не зберігається на підприємстві, а використовується для заправляння автомобілів незалежно від того, чи є вони власними, чи орендованими. Таке заправляння може відбуватися у загальному порядку на АЗС або у місцях зберігання пального, що належать іншим особам (наприклад, підприємство уклало договір відповідального зберігання пального з тим контрагентом, у якого є відповідні місця для зберігання пального). Більш докладно про ліцензування зберігання пального ми писали тут.

Реєстрація платником акцизного податку

Для вирішення питання, чи потрібно підприємству реєструватися платником акцизного податку, слід звернутися до норм ПКУ.

По-перше, слід визначитися, чи є підприємство платником акцизного податку відповідно до п. 212.1 ПКУ, зокрема, якщо воно належить до осіб, визначених у пп. 212.1.2, пп. 212.1.11, пп. 212.1.15 ПКУ. У даній ситуації підприємство може належати до осіб, які реалізують пальне (пп. 212.1.15 ПКУ).

Поняття реалізації пального визначено у пп. 14.1.212 ПКУ: реалізація пального для цілей розділу VI ПКУ - це будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

• до акцизного складу;
• до акцизного складу пересувного;
• для власного споживання чи промислової переробки;
• будь-яким іншим особам.

Таким чином, головним критерієм реалізації пального для цілей реєстрації палтником акцизного податку є наявність акцизного складу.

У свою чергу, акцизний склад (пп. 14.1.6 ПКУ)  – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Також не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Отже, якщо підприємство не зберігає пальне, а придбане пальне використовує виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, у нього немає акцизного складу і йому не потрібно реєструватися платником акцизного податку. Підприємству потрібно правильно оформити договори на придбання пального та на відповідальне зберігання пального у інших осіб (за потреби). Якщо підприємство придбаває пальне у роздрібних торговців пальним (на АЗС), воно може укласти договір з власником АЗС на безперервне постачання пального або придбавати пальне на АЗС без укладення будь-яких договорів (в цьому разі підзвітна особа підприємства отримає чек РРО про придбання пального).

Висновки:

• за відсутності місць зберігання пального не потрібна ліцензія на зберігання пального;
• за відсутності продажу або передання пального іншим особам не потрібна ліцензія на оптову торгівлю пальним;
• якщо у підприємства немає акцизного складу і воно не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, йому не потрібно реєструватися платником акцизного податку;
• у разі використання пального виключно для заправляння власного або орендованого транспорту також не потрібно реєструватися платником акцизного податку.