За якими документами здійснювати списання палива?

Списання палива

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону про бухоблік, підставою для бухобліку господарських операцій є первинні документи. При цьому первинними документами є документи, що мають всі обов’язкові реквізити первинних документів:

• назву документа (форми);
• дату  складання;
• назву підприємства, від імені якого складено документ;
• зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
• посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
• особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, списання палива на підприємстві відбувається на підставі первинних документів. Первинним документом в даному випадку може бути акт списання пального або подорожній лист автомобіля.

ПДВ

А ось якщо суб’єкт господарювання є платником ПДВ, то тут вже одним актом списання не обійтися. Справа в тому, що у випадку негосподарського використання придбаних з ПДВ матеріалів виникає необхідність нарахування зобов’язань з ПДВ. А акт списання хоч і підтверджує факт списання палива, однак не може виступати документом, що підтверджує господарське використання списаного палива.

Тому для підтвердження такого зв’язку з господарською діяльністю все ж таки варто мати або ТТН на відповідне перевезення або подорожній лист автомобіля. Згідно з Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" у текстах Законів "Про автомобільний транспорт" та "Про дорожній рух" вилучено посилання на дорожні листи будь-яких автотранспортних засобів, у тому числі вантажних автомобілів. Отже, наразі вимоги щодо складання подорожніх листів певної форми немає. Тому підприємство може використовувати власно розроблену форму подорожнього листа на основі форми, що діяла раніше (зважаючи лише на наявність обов’язкових реквізитів про які було сказано вище).

ТТН

У розділі 1 Правил від 14.10.1997 р. №363 міститься наступне визначення товарно-транспортної накладної – це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухобліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

При цьому у Переліку №207 зазначено, що ТТН є обов’язковою, якщо перевезення здійснюється на договірних умовах – тобто укладено договір на таке перевезення, або його вартість оплачується покупцем.

Міністерство інфраструктури України у своєму листі від 28.05.2014 р. №5615/25/10-14, зазначає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

При цьому, якщо покупець здійснює перевезення товару власним автомобілем, право власності на який за договором уже перейшло до нього, то наявність ТТН є не обов’язковою.

Слід зазначити, що, якщо доставка товару входить в його вартість (її ціна не визначається окремо в договорі) і не оформляється окремим актом про надання такої послуги, сторони також цілком можуть обійтися без ТТН. Реальність операції підтвердить накладна або інший первинний документ про передачу товару від продавця покупцю.